Головна тема твору Олександра Івановича Купріна – любов. В оповіданні яскравий сюжет, багато подій, однак всі вони пов’язані любов’ю Вірочки до свого чоловіка. Тема кохання розкладається на деякі ідеї, такі як підтримка, турбота, любов у сім’ї.
У своєму оповіданні А. В. Купрін хотів передати думку про те, що близькі, кохані люди повинні підтримувати один одного, адже саме підтримка здатна допомогти людині впоратися з усіма бідами, які переслідують його протягом життя. Вірочка, наприклад, підтримувала Миколая у всьому.
Також автор заклав у розповідь ідею того, що в сім’ї має бути турбота, здатність жертвувати чимось заради своїх близьких, Вірочка дбала про чоловіка, про його щастя і завжди була готова цю ж хвилину допомогти йому, нехай навіть ціною улюблених речей – не важливо, чим. Вірочка була для Миколи не просто улюбленою дружиною, його життя вона символізувала надію.
Події розгортаються в якомусь місті, де мешкає подружжя, читач не може точно дізнатися місце дій, – можливо, автор не хотів вносити зайву смислове навантаження у свій твір, тому що конкретне місце подій не грало ніякої ролі.
Головне – це безпосередньо події, в яких чітко відображені і тема розповіді, і основні ідеї. Микола від втоми залишив пляма на кресленні для іспиту і представив це у вигляді рослинних насаджень, після чого йому довелося збрехати вчитель про те, що кущі дійсно ростуть на тій місцевості. Вірочка підтримує чоловіка і вирішує той же час посадити кущі, вона закладає в ломбард прикраси, щоб заплатити за посадку рослин, і весь час супроводжує чоловіка, «гаряче метушиться». Завдяки Вірочці Микола уникнув повернення в полк з ганьбою.
Основними персонажами цієї розповіді є, звичайно, Віра і Микола Алмазовы. Серед другорядних героїв можна виділити викладача Миколи в Академії, садівника, оцінювача в ломбарді, робітники, які посадили кущі бузку.
Найбільше уваги Олександр Купрін приділяє внутрішньому світу Віри Алмазова, у неї про вклав ідеал жінки в сім’ї. Віра – любляча, турботлива, енергійна, вона зустрічає невдачі «з ясним, майже веселим обличчям», вона відкрита, доброзичлива і світла людина. Про характер Миколи сказати складно, він – молодий офіцер, запальний з нагоди невдач, протилежність Вірочки. Подружжя доповнюють один одного у творі.
Роль пейзажу у творі не так велика, читач може зустріти лише момент, коли описувалася петербурзька ніч. Швидше за все, пейзаж у даному випадку – засіб художньої виразності, не можна сказати, що він передає психологічний стан героїв.
Окремо варто відзначити символи в оповіданні. Не просто так посадити довелося саме кущі бузку, тому що бузок символізує любов. Розповідь носить назву «Кущ бузку» тому що це символ любові Віри та Миколи, це символ їх щастя. Прізвище подружжя теж має сенс: алмаз – це характер їхнього кохання, чистою, сяючою.
Роль автора у творі практично непомітна, не можна сказати, що він – оповідач, бо як не від його особи ведеться розповідь. Автор – це щось незриме в оповіданні, він контролює події, які відбуваються.
Моє ставлення до розповіді вкрай позитивно, тому що в ньому розкривається чудова ідея, повчальний зміст – завжди необхідно підтримувати і любити один одного. Серед персонажів я можу виділити для себе Вірочку, її образ чистий і світлий, вона може послужити прикладом для багатьох людей. Її жертовність, віддана любов, енергія і оптимізм не можуть не викликати хороше ставлення читача.
