Розповідь А. П. Чехова «Товстий і тонкий» датований 1883 роком і належить до числа перших творів автора, створених ним на початку творчого шляху. Його особливістю є ємність і стислість викладу, а також відсутність чітко акцентованою авторської позиції. Читач має сам зробити висновки за підсумками прочитаного.
Розповідь відноситься до жанру критичного реалізму. Цей твір можна вважати справжнім зразком авторського почерку Чехова, оскільки розповідь увібрав в себе практично всі характерні риси письменницького стилю автора, у тому числі: короткий, стрімкий сюжет, точність і яскравість викладу, увагу до найбільш важливим для розуміння ідеї оповідання деталей.
Головна проблема, на яку звертає увагу автор, це залежність людей від соціального положення, яке вони займають у суспільстві. Розум і поведінку людини зациклені на стереотипах, породжуваних цим статусом.
Об’єктом висміювання в даному оповіданні виступає вічно creepy перед вищими посадами дрібний чиновник. Він раболепствует навіть тоді, коли це, по суті, і не потрібно. Чехов яскраво і правдиво демонструє читачеві психологію «тонких» людей, їх рабське мислення і рабське поведінку. За ним людина втрачає власне «я» і перестає бути особистістю. В цьому і полягає трагедія «тонких» людей.
Початок розповіді являє собою коротку експозицію, уместившуюся буквально в одному реченні. Тут же автором використовується чітке протиставлення двох персонажів один одному – є два приятелі, один з них товстий, другий тонкий. Вступ також дає зрозуміти, що мова піде саме про чиновників, а зав’язка всієї історії – це зустріч двох старих друзів.
Кульмінація і розв’язка будуються навколо того, як сильно змінюється ставлення «тонкого» до «товстому» після того, як перший дізнається про високу посадовому статусі останнього. Тут же спостерігається ще один цікавий авторський прийом Чехова – незакінчені пропозиції, які ніби показують, як переривається дихання «тонкого» від раптово спалахнув нападу шанобливості і підлесливості.
Аналіз оповідання Чехова Товстий і тонкий №2
Особливе місце у творах Антона Павловича Чехова посідає образ людини, наділеного такими якостями, як зайве чиношанування, боягузтво і послужливість перед заможною людиною. Тема нерівності людей різних соціальних статусів розвивається в оповіданні «Товстий і тонкий», де прояв подібних пороків людства призводить до втрати власної гідності і поваги до себе.
Обмежена кількість героїв у творі підкреслює своєрідність цього жанру. Сюжет оповідання простий. Зустріч колишніх товаришів по гімназії через багато років на території вокзалу залізниці, що з’єднує Москву і Санкт – Петербург, приводить у захват обох. Проте соціальна нерівність чоловіків призводить до збентеження одного і викликає почуття огиди у іншого.
Для розповіді характерна убоге використання деталей у створенні портретів героїв, але навіть така стислість А. П. Чехова не заважає передати повне уявлення про них: зовнішньому вигляді, темпераменті, манерах поведінки і соціальний стан у суспільстві.
Висловлюючи щиру радість від зустрічі з другом, худорлявий з вигляду Порфирій (тонкий), служив колезьким асесором, радо вітає Мішу (товстий). Він охоче представляє свою сім’ю – дружину і сина, які мають з Порфирієм зовнішню схожість. Не приховуючи, розповідає про низький достаток, про брак засобів до існування. Про це свідчать сумки і вузли, які змушений нести самостійно, а також запах недорогого обіду.
Абсолютно протилежною фігурою представлений образ Михайла. А. Чехов зображує його як солідного людини повної комплекції, що має достаток набагато вище, ніж у давнього друга. Про це говорить його чин, дорогий аромат парфумів і вихід з ресторану, на відміну від Порфирія, який здався з вагона.
Для подальшого оповідання оповідання автор продовжує застосовувати один з яскравих художніх прийомів – антитезу, ще більше посилюючи протиставлення героїв, підкреслюючи різницю між ними. Нетривалий діалог колишніх приятелів в певний момент стає кульмінацією. Не маючи поняття про справжній посадовому положенні Михайла, Порфирій говорить впевненим тоном, однак, дізнавшись про досягнення по службі, він затинається, зовні ніби стає нижче ростом. На перший план виступають переляк і запобігливість, він забуває про простих людських якостях.
Поведінка тонкого різко змінюється, мова наповнюється фразами з розмовної лексики («милостиву увагу»), яка плавно переходить в офіційно – ділову. Багаторазове використання дієслів автором в описі поз, міміки допомогло передати внутрішній стан героїв, посилити емоційне забарвлення подій, що відбуваються у міру розвитку дій і під час кульмінації (Порфирій «хихикає», «скам’яніла», валізи «зіщулилися і поморщились»).
В оповіданні «Товстий і тонкий» А. П. Чехів нещадно висміює принизливе становище людей, які по своїй вині втрачають людський вигляд. Відрізняючись за будь – якою ознакою від оточуючих, вони починають відчувати ущемлення своїх прав у фінансових питаннях, перетворюючись у залежних від вищестоящих, вклоняючись і вислужуючись перед ними. Автор закликає переглянути подібні прояви в житті в бік самоповаги, підкреслюючи рівність всіх людей.
5, 6, 7 клас
