Дане вірш Єсенін написав у самий розпал війни, що, здавалося б, недоречним. Але, не дивлячись на всю свою суворість, досить гнівне ставлення до деякого політичного ладу і власну опозицію він був людиною досить відкритим і чутливим, що апріорі притаманна всім великим поетам.
Сергій Олександрович народився і виріс серед свіжого повітря, приголомшливих пейзажів і прекрасного часів, чого йому так не вистачало в холодній Москві. Дитинство його пройшло під Рязанню, про красу якої він неодноразово згадує у своїх творах. Відразу ж виїхавши з улюбленого сільця, Єсенін починає шалено сумувати за рідними місцями, нудьгувати по сонцю, по распустившимся листям бузку, по безтурботному існуванню далеко від лицемірства і уявної важливості політики. Це почуття туги помітно загострюється в тяжкі моменти його життя. Одним з таких моментом якраз і стала революція.
У самому ж творі поет описує чудове явище – пізню осінь. Поет показує нам, що жаркого літа давно вже прийшов кінець і навіть залишкове тепло осені випаровується разом з туманом. Сергій Єсенін є прихильником такого прийому, як уособлення, він звик обдаровувати неживу природу властивостями живих істот. Так він показує, що втомлене сонце тихо скотилася за сині гори, взрытая дорога давно вже мріє про шикарну сніговій пелені, яка вкриє її і зігріє суворої російської зими, що стоїть на порозі. І зовсім вже скоро світлий день зміниться вночі, в якій буде тьмяно сяяти рудий місяць. Єсенін ніби разом з природою нетерплячого очікує момент настання холодів, саме ту мить, коли затрималася осінь зміниться красунею – взимку. Він ніби вірить, що почався снігопад в силах очистити землю від бруду, а його душу від турбот і переживань.
Аналіз вірша Ниви стиснуті за планом
