Вірш Єсеніна «Корова» відноситься до раннього періоду творчості поета. В цей період твори Єсеніна ще несуть на собі сліди незрілості і недостатньою досвідченістю. Разом з тим у них виразно проступають риси великого майстра поетичного слова.
Єсенін заявляє про себе, як про справжнє національному поета, для якого рідна земля російська природа – ключова тема в творчості. Люди та тварини для Єсеніна однаково близькі і зрозумілі.
Корова у вірші постає перед нами одушевленим істотою зі своїми глибокими почуттями і переживаннями. Насамперед, це материнська біль за втраченим синові, вбитому людьми. Безсила проти людського насильства, корова може тільки сумувати по своєму дитинчаті. Корова до того ж стара і розуміє, що дуже скоро розділить долю свого сина, будучи поведінки на забій.
Дуже короткими, але ємними образами Єсенін змушує читача глибоко відчути драматизм ситуації. Відбувається олюднення домашньої тварини. Перед нами розгортається образ жінки-матері, яка страждає від втрати коханого сина.
Особливо емоційно представлена кінцівка вірша, де перед смертю корова бачить яскраві сни. Сновидіння про рідну природу постають своєрідним переходом в інший, можливо менш жорстокий світ.
Аналіз вірша Корова за планом
