Складається з двох частин, перша описує світ природи, друга – світ людини. Слово анчар означає дерево отрути. Навколо цього дерева розвивається сюжет
Анчар – це вірш про владу і про рабство як про явища, не засуджуючи нікого, нікого не звинувачуючи.
Складається з двох частин, перша описує світ природи, друга – світ людини. Слово анчар означає дерево отрути. Навколо цього дерева розвивається сюжет. У першій частині яскраво, образно описано це небезпечне дерево: «грізний вартовий», «зелень мертва», «лист дрімучий». Його побоюються живі істоти, відчуваючи смертельну небезпеку, а вітер і дощ стають отруйними, стикнувшись з ним. Це творіння природи в день гніву, але природа дала тваринам знання про те, що анчар небезпечний. Знає це і людина.
Друга честь починається з протиставлення «але людину чоловік послав до анчару». Саме людини, а не раба, не присудженого до смерті злочинця, а людину. Всі люди спочатку рівні між собою, це і підкреслює автор. Далі сюжет отримує розвиток: людина відправився до дерева, приніс його частини і ослаб. «І помер бідний раб біля ніг непереможного владики», помер вже не людина, помер раб.
Вирушаючи до анчару чоловік знав, що помре, він міг сам вибрати свою смерть, міг хоча б на один день стати вільним. Він міг втекти, міг померти біля дерева, а не біля ніг владики. Але його рабську свідомість дуже обмежено для таких сміливих рішень. Владика владний і над життям і над смертю.
Можливо, автор хотів донести до читача думку про те, що слабкість одних людей породжує беззаконня інших, слабкість є причиною бід інших людей: «цар… загибель розіслав до сусідів».
Кожна людина повинна робити свій вибір самостійно, але цей закон порушений, тому раб гине. Тому отруєні стріли знайдуть собі інших жертв, звичайно ж не самі особисто, їх відправлять такі ж раби, тільки їх звуть солдати, можливо найманці, можливо воїни. Так зло набирає свої обороти.
Вірш Анчар А.с Пушкін написав 1828 року. Рабство, байдужість влади до життя інших людей, – це головні теми вірша, теми, які досі ще актуальні.
9 клас
