Аналіз вірша Визнання Державіна
Цей вірш написано у формі визнання. У нього тільки одна строфа, але складається вона з тридцяти двох рядків.
Починається з заяви, мовляв, не вмів автор прикидатися. Далі йде розкриття цього твердження. Тобто поет і не будував з себе важливу фігуру (використовується іронічно дієслово «надуватися»), і не брав філософський (і навіть святий) вид, який так часто буває у поетів.
Перерахувавши те, що не робилося їм, автор пояснює, як надходив. Він волів чистосердечье (зараз застарілий варіант слова). І він зізнається, що думав, ніби своїм чистим серцем, чесністю буде подобатися оточуючим. Найголовнішими перевагами цієї людини він вважав серце і розум.
Так, Державін, а це вірші явно біографічно-філософське, деяких оспівував. Але тоді не він вихваляв, а через Поета – сам Творець. Зі струн його неявної арфи метафорично летів вогонь.
Часто ті, кого він оспівував, були владиками. Але царі все ж повинні володіти непересічними чеснотами. Державіну здавалися вони рівними богам. І це не просто порівняння, адже в минулі часи вважалося, що цар – провідник волі божої.
Підкреслюється, що вінці поет сплітав їм не просто так, а за перемоги. Тут знову звернення до Стародавнього Світу, де переможцю вручали лавровий вінок. Своїми одами Державін хотів би передати їх прекрасні душі їх дітям, то є спадкоємцями престолу.
А ось вельможам Державін не соромився говорити правду, хоча знову використовується дієслово з іронічним відтінком «ляпнути». Викриваючи, вважав себе одним не тільки Вітчизні, але і завравшимся вельможам.
Поет зізнається тут, що був зваблений красою світських дам, оспівував їх. Помилявся, загалом, був простою людиною. І в останньому рядку поет закликає кинути в нього камінь, якщо читач нелюдський.
7 клас, 9 клас
Аналіз вірша Визнання за планом
