У вірші А. А. Фетом відтворена картина початку весни. Вона ще не вступила у свої права, але поет бачить її ознаки навколишнього його природі. Цю картину допомагають створити єдиноначальності три з п’яти рядків першої строфи починаються зі слова «ще» і описують ознаки зими навколо поета.
Ознаки зими передаються через використані автором епітети “замороженому шляху”, цікава метафора, використана автором, передає картину зимового ранку («зорею гримить віз»). Синтаксичний паралелізм допомагає передати почуття очікування, створити необхідну емоційну картину.
Але весна все ближче. У другому куплеті з’являється образ сонця гріє. Нехай воно вступає в свої права «ледь лише опівдні», а соловей не сміє співати в «смородинном кущі», але автор своїм нутром відчуває наростаючі зміни.
Остання строфа є антитезою до перших двох. Ліричний герой переживає почуття радості, бачачи й чуючи журавлів, які повертаються додому. Для нього вони стали провісниками відродження природи (“звістка жива”), її пробудження до весни. Його почуття зливаються з почуттями природи, очікує пробудження, і саме тому “степова красуня” стоїть зі сльозами на очах, сльозами радості і полегшення від того, що скоро весь світ пробудиться до нового життя.
Поетичні прийоми: інверсія, епітети, метафори, антитеза, анафора.
Не дивлячись на те, що вірш належить до пейзажної лірики, воно в кожному слові сповнене почуттями ліричного героя, і саме за це якість А. А. Фета визнали чуттєвим художником природи.
Аналіз вірші Ще весни запашної млість за планом
