Аналіз вірша Фета «Це ранок, радість ця…»

Фет – це поет дев’ятнадцятого століття. Афанасій Фет написав твір, яке називалося і називається донині «Це ранок, радість ця…» в 1881 році. Поет був людиною, яка ніколи не упустить свого. Він полюбив, незважаючи на свої думки і принципи, дівчину з бідної сім’ї.

Цю дівчину він полюбив настільки шалено, що не одружився на ній. Але продовжував її кохати, настільки ніжно і цілісно, що ніколи не зміг полюбити іншу жінку, яка увійшла в його життя. Ця жінка була його новій, і першої, а також, останньої, дружиною в його житті. Ця жінка була добра і ніжна завжди, але він не зміг його полюбити як жінку, полюбити так, як колись закохався в Марію, ту саму дівчину. Фет був талановитим поетом, він багато писав, багато писав, і це давалося йому легко. Але не всі його твори дихають радістю, веселістю, адже саме один момент в його житті як би переламав його. Це було те, що називають совістю, досить запізнілою, але все ж.

Дівчина, Марія, на якій відмовився одружитися Афанасій, померла, померла вельми трагічно. Вона згоріла. Це несло жахливу травму Фету, і він до кінця життя не зміг від неї оговтатися. Саме це і заважало йому жити й писати нормально. Тобто веселі і радісні твори відійшли на задній план. Але все – таки не дивлячись на це, видавалися такі деньки, коли він міг писати щось радісне. Саме в один з таких днів і було написано твір «Це ранок, радість ця…». Фет описує природу, весну, і всі ті емоції, які дає нам весна.

Це вірш – весело, а головне – воно пашить невигаданими емоціями, тими, які не напишеш коли сумний і сумний. Фету вдалося відтворити на папері такі відчуття від цієї пір року, дуже хорошою, і прекрасною. Ця пір – пора любові, першої і чистою, ніжною й глибокою. І незважаючи на всі тяготи життя, читаючи цей вірш, хочеться жити і радіти життю, любити і робити маленькі дурниці, як роблять всі молоді.

Дивіться також:  Аналіз вірша Фета Ще весни запашної млість

Аналіз вірша Це ранок, радість ця… за планом