Аналіз вірша Фета Сяяла ніч. Місяцем був повний сад

Афанасій Фет – людина, який написав красиве і дуже поетично-романтичний твір в жанрі: вірш. Написано воно було в 1877 році.

Взагалі, твір незвичайно красиве, ніжне і навіть трохи таємниче, адже воно повно смутку, але разом з тим – романтикою, яка явно прослизає протягом усього вірша. Вірш має якийсь подсмысл, адже Фет писав про своїх власних почуттях. Він любив коли дівчину з збіднілої дворянкою сім’ї, саме тому він її і кинув, не захотівши з-за цього одружується. Але потім він гірко пошкодував.

Перші рядки вірша «Сяяла ніч. Місяцем був повний сад…» говорять про те, що дві людини-чоловік і жінка, природно, знаходяться в старовинному будинку, де знаходиться рояль, на якому грає жінка, про що свідчить також і її голос, який з ніжністю співає про кохання.

Всі занурене у темряву, а тому місячне світло пробивається крізь штори і падає на двох особистостей, які ніжно і романтично виглядають разом. Зрозуміло, що їх пов’язують ніжні романтичні почуття. Але те, що це була остання ніч, яку провели разом закохані, свідчать інші, більш останні рядки вірша: «Ти співала вся, знемагаючи від сліз…».

Аналіз вірша Сяяла ніч. Місяцем був повний сад Фета

Вивчивши вірш «Сіяла ніч…» я вважаю, що ліричний герой у ньому є тонкою і чутливою, а так само максимально щирою особистістю. Це чітко видно в його бажаннях, адже він хоче жити, щоб любити, обіймати, плакати над своєю коханою. Протягом усього вірша у героя закоханий настрій, як на початку твору: «… і струни в ньому тремтіли, як і серця у нас за піснею твоєю», так і в кінці, коли він її безмежно любить, почуття залишається незмінним. Другим чином у творі є кохана героя, вона найвродливіша натура, яка у відповідь любить героя, адже коли вони удвох перебували в самоті, вона співала йому так, що він хотів жити, щоб любити її.

Дивіться також:  Аналіз вірша Я тобі нічого не скажу Фета

Проблемою вірші є те, що два героя шалено люблять один одного, вони хочуть жити тільки для цього. Вони сподіваються, що в житті не буде кінця, а цілі у неї немає іншої. Саме тому два героя переконують себе, що це буде вічно. Але при цьому вони розуміють, що життя не безкінечне. Виходячи з проблеми можна зрозуміти, що жанр вірша – елегія, адже тут є трагедія. У даному вірші переважають такі образотворчі засоби, як уособлення: «Сіяла ніч… Лежали промені». Строфа побудована на амфибрахии. Ритм вірша дуже повільний, з шістнадцяти рядків у ньому всього лише одна ударна, рима простежується дуже складно.

Олександр Олександрович народився у 1820 році, а випустив твір у 1877году. У період написання вірша Фету вже йшов шостий десяток, а це пізній період життя. Основною теорією, чому Фет написав цей вірш є те, що в молоді роки у нього була кохана дівчина, яка відповіла йому тим же. У цьому вірші він виклав свої спогади про таку насолоду життям. Тут він згадує ті самі божественні побачення. Ймовірно, він хотів висловити свої думки, що хоче продовжити час як можна довше, але він чудово розуміє, що шостий десяток вже не жарти, він хоче лише насолодитися цими спогадами про прекрасне, але в горлі стоїть такий ком від того, що повернути вже нічого не можливо.

Мені здається, що це дуже доросле і зворушливий вірш. Протягом його прочитання я перебував у романтичній атмосфері. Фет щиро передає справжню любов до цієї дівчини, це сама щира любов, яку не можна підмінити.

Аналіз вірша Сяяла ніч. Місяцем був повний сад за планом

Дивіться також:  Аналіз вірша Фета Ще весни запашної млість