А. А. Фета належав до представників “чистої лірики”. Його не дарма називають поетом природи, він як ніхто інший вмів зображати красу російських пейзажів. Він із сучасників найбільш яскраво зумів показати внутрішню взаємозв’язок світу людини і природи.
Перша строфа несе в собі ідею вірша – це здатність переносити неприємності, страждання і знегоди, яка приносить життя.
У вірші зображуються два дерева, які понівечив мороз («тріснула… кора», «останні листи»), але вони мовчки переносять страждання. До такої ж стійкості перед обличчям важких життєвих обставин поет закликає і читача.
Вони стоять, мовчать; мовчи і ти!
Але дерева чекають приходу весни, яка прийде і її геній наповнить життям і теплом. Так і людина, на думку поета, повинен знати, що всі неприємності рано чи пізно закінчаться і пройдуть: «для ясних днів…, переболит скорботна душа».
Для зображення зими і холоду А. Фет використовує уособлення «за серце хапає», епітети «злей заметіль», «жорстока пора». Ці художні прийоми використані для того, щоб яскравіше змалювати суворість зими і зіставити її з життєвими неприємностями, які впливають на душевний стан людини.
В кінцівці вірша звучить заклик поета до читача вірити, тому що, як в природі сувору зиму змінює тепла весна, так і в житті людини неприємності не вічні, слідом за ними обов’язково будуть «ясні дні». І душа буде знову відкрита новому.
Таким чином, у вірші поета весна — це не тільки пора року, але гармонізуючий початок.
Особливу поетику вірша і ритмічного малюнка створюють перехресні жіночі і чоловічі рими.
Аналіз вірша Вчись у дуба, у берези Фета
Твір «Учись у них – у дуба, у берези» Афанасій Фет написав на початку 80-х років. До цього моменту формування романтичної поезії автора було на самому піку і якраз широко розвивалася тема людини і природи. Фетом були створені цикли поезій про різні пори року, а також «Вечори і ночі» і «Море», головною темою якої стало об’єднання людської особистості і навколишнього світу. До цієї теми можна віднести і твір «Учись у них-у дуба, у берези».
Здавалося б звичайна картина природи показано в роботі, але автор підносить її по своєму. Таких поетів можна порівняти з художниками, то ті, малюють фарбами, а ці описують словами те, що бачать.
Ідею твору можна визначити з перших рядків, коли Фет показує нам одних з головних дерев. Дуб і береза, є прикладом уособлення відповідно чоловічої сили і ніжності жінки. Автор описує важку зимову пору і стан дерев, словами “Вони стоять, мовчать; мовчи і ти!” Фет наділяє дерева якоюсь людською силою і витримкою, закликаючи читача вчитися справлятися з будь-якими труднощами і проблемами. Ці спонукальними рядка задають настрій вірша і динаміку.
Більша половина твору наповнена песимізмом і жахом суворої погоди, рядки «серце рве» «за серце хапає», розігрівають інтерес читача до подальшого розвитку сюжету, але в кінці ми бачимо вже деяке просвітлення і надію на весну, це змушує відчути прекрасний весняний образ.
На зміну гноблення і смутку приходить гармонія, віра в красу природи. Цими рядками автор порівнює і ситуації в житті людини, як зазвичай буває, що після поганих випадків і ситуацій, обов’язково настане “біла смуга”. Автор використовує багато уособлень, які описують суворість зими:
«всі злей», «сердито рве». Епітети також виконують роль опису-«холод лютий», «жорстокий пора», «марні сльози».
Вірш Афанасія Фета підкреслює ставлення автора до природи, намагаючись тим самим прищеплювати любов і читача.
Вчися у дуба, у берези – аналіз вірша Фета
А. А. Фет знайшов своє натхнення в живій природі. Його талант унікальний і неповторний. У своєму вірші він поетично описав красу природи. Він немов художник розмальовує все дрібниці. Це у нього виходить мальовничо й барвисто. Замість пензля і фарб у нього слово. А. А. Фет любить те, про що пише. Це його найбільша слабкість і пристрасть.
Природу він сприймає як джерело позитивних емоцій, життя, сили і філософії. Особливо яскраво ця любов виражається в ліричному творі «Учись у них – у дуба, у берези». У цьому вірші А. А. Фет відкриває для нас свою душу.
Вірш дуже особливий. Прочитавши його один раз можна сказати, що в ньому автор описав природу, рослини. Але насправді все не зовсім так. Якщо задуматися і уважно вивчити твір можна помітити глибоку метафору, завдяки якій з’являється новий сенс. У вірші А. А. Фета дуб уособлює собою силу й непохитну стійкість. Береза трохи слабкіше дуба, але у неї є величезна прагнення жити. Її не можуть налякати і зламати вітру і грози.
Автор чудового вірша хотів донести до своїх читачів одну головну думку, вона полягає в тому, що завжди необхідно боротися, не звертати уваги на перешкоди і ніколи не здаватися. Уважно вивчивши твір можна сказати, що воно наповнене оптимізмом. Воно вчить нас не опускати руки і вірити в хороше і світле майбутнє.
А. А. Фет вважає, що людям потрібно багато чому навчитися у природи. Він бачить світ гармонійним і ідеальним. Він пропонує нам возз’єднатися з навколишнім світом, поважати і шанувати його.
У творі «Учись у них – у дуба, у берези» в ролі бід і негараздів виступає «зима». Але не варто сильно засмучуватися, якщо сталося щось погане тому, що за «взимку» завжди настає «весна». Вона вважається символом щастя і радості.
Фет вважає, що немає ні кого мудріше, ніж природа. Вона може виступати в якості наставника і розумного радника. Якщо людина налаштуватися на одну хвилю з природою, тоді вона обов’язково підкаже йому, як слід чинити в тій чи іншій ситуації. Автор закликає всіх черпати натхнення з цього природного джерела.
А. А. Фет у своєму вірші зумів поетично і у фарбах описати природу і наповнити її глибоким змістом. Автора можна заслужено вважати поетом-символистом адже він вправно відбив людські почуття і вчинки в матінці природі.
Аналіз вірша Вчись у дуба, у берези за планом
