Цей вірш було написано в тисяча дев’ятсот дванадцятому році. Воно чудово характеризує ранню творчість поета і є одним з найперших віршів, написаних ним. Темою вірша є швидкий прихід весни. Поет починає твір зі слова «Лютий», що відразу ж змушує людину подумати про сльотавої і трохи холодної погоди. Холод і сніг – союзники лютого. Читач повинен відчути всю атмосферу цього місяця.
Подальші слова поета свідчать про те, що незабаром настане весна. Вітряна погода, сльота та інші атрибути весни ніби встають перед очима.
В даному творі акцент робиться на чорному кольорі, що змушує асоціювати цей факт із землею, яка визирає з-під талого снігу. Зазвичай чорний колір є жалобою і смутком, але не в даному вірші. Пастернак асоціює чорний колір з пробудженням Землі, початком нового життя, звільненням від стуж і холоду. Можна сказати, що у своєму творі поет висловлює конфлікт двох пір року – весни і зими.
Але також поет говорить про те, що крім пробудження весни і настання даної пори року, відбувається пробудження натхнення і поезії. Поет здатний складати вірші, і чим случайней, тим краще вони виходять.
У даному вірші підняті такі теми як: пробудження весни, відхід зими і холоднечі, пробудження землі і природи від сну, а також пробудження й становлення поезії і натхнення.
Твір говорить читачеві про те, як взаємопов’язана природа й поезія. Природа, її пробудження, дуже сильно впливає на поетичне натхнення. Вірш є дуже емоційному, ніби писалося в пориві якоїсь емоції. Останніми рядками Пастернак описує свій внутрішній світ і терзання.
Дане вірш чудово описує зв’язок зміни пори року з натхненням і поезією.
Аналіз вірша Лютий. Дістати чорнил і плакати! Пастернака
Цей вірш перейнятий очікуванням весни, оновленням світу стає очікування весни, ліричний герой бачить зміни навколо себе – це і «сльота», «тисячі граків», «злива», «калюжі».
Ці зміни переповнюють душу емоціями, викликають відчуття причетності до подій навколо. Саме тому світ навколишньої дійсності і світ почуттів поета виявляються співзвучними, переплетеними у вірші. Так, у закінченні першої строфи читач виразно чує перестук коліс об бруківку (“гуркіт водяної сльота”), бачить чорні прогалини землі і відчуває емоції ліричного героя з нетерпінням очікує змін (“весною чорною горить”).
У другій строфі використана метонімія – зіставлення швидкості руху прольотки “через благовіст…, кліки коліс” і польоту думки ліричного героя («перенестися туди, де злива…»).
Для додання художньої виразності автор використовує метафору, називаючи граків «обвугленими грушами». Цей прийом допомагає передати своєрідність сприйняття того, що відбувається в світі ліричним героєм і його ставлення до подій. Наприклад, бачачи, як птахи зриваються з гілок, поет відчуває смуток, яка обрушується на нього і приводить в сум’яття.
Крім теми очікування весни в цьому вірші розкривається ще одна і тема творчості, Вірш відкривається словами:
… Дістати чорнила і плакати,
Писати про лютому ридма.
Тут ми бачимо прагнення поета писати, виливати своє бачення світу на папір, писати багато, адже його буквально переповнюють образи, прагнуть вийти назовні. Для цього Пастернак Б. двічі використовує прислівник «ридма», якою розпочинається і закінчується твір. Воно передає внутрішнє напруження поета і те, як приходить до нього натхнення. Будь-який поштовх ззовні, будь-яка випадковість народжує вірші. Героєві залишається тільки підібрати слова, щоб виразити в них свої думки.
Допомагає передавати емоційний стан автора і те, що вірш, написаний четырехстопным ямбом, поєднується з неточними римами (груші–обрушать, гривень-злива).
Аналіз вірша Лютий. Дістати чорнил і плакати! за планом
