Написано це філософський вірш Пушкіним напередодні свого тридцятиліття.
Вірш російського класика показує його філософське ставлення до життя. Важливо, що воно усвідомлюється самим поетом в молодості. Тобто коли інші молоді тільки веселяться, ні про що не думаючи, він вже розмірковує про життя. Про життя і смерть, про зміну поколінь, про тлінність буття… Звичайно, це не може не виражатися в його відношенні до навколишнього. Як показано у вірші, при вигляді немовляти Пушкін думає, що той цілком може прийти йому на зміну. Коли бачить галасливу юрбу однолітків, Олександр Сергійович уявляє, що над ким-то вже занесений меч. А вони ще ні про що не задумалися: ні про сім’ю (батьків і дітей), ні про своє призначення, про розумінні цього світу.
У вірші багато перерахувань. Наприклад, поет розмірковує і в храмі, і на вулицях. Кожен день, кожен рік проводжає поет роздумами. Філософські думки приходять і при погляді на старий дуб, адже він жив і батька поета, і раніше… і він цілком переживе поета і його дітей. Недарма у вірші це дерево називається «патріарх лісів». До речі, природу, переживає і людей, і комах, і цивілізації, Пушкін називає байдуже прекрасною.
Ближче до кінця вірша Пушкін задається питаннями, на які його нащадки знають відповіді. Він запитує, як і де загине. Не, як припускав, у запалі бою, але і не в хладе старості. Єдине бажання патріота – не померти на чужині. Він хотів би, щоб біля його могили грала молода життя, говорячи про дітей, про тварин і рослини, про весну… Про радість нового життя, в цілому.
Відомо, що поета суспільство вважало легковажним гульвісою. Однак це вірш доводить, що навіть у юнацькій гарячковості, в радості молодого життя Пушкін, дійсно, залишався поетом і мислителем.
Аналіз вірша Броджу я уздовж вулиць шумних (Пушкін)
У віці тридцяти років поет вже став досить популярним і відомим, чиї роботи вважалися явищем багатьох суперечок і суджень. Але світська публіка сприймала роботи А. С. Пушкіна досить скептично, оскільки автор був на слуху як гульвіса і бешкетника, ловелас і людина, яка зайвий раз не промовчить. Але все-таки, поета можна було вважати цілком сформованим людиною.
Сам автор вважав, що вільна життя вимагає великих коштів, яких у поета не було зовсім. Даний факт заподіює багато дискомфорту і змушує регулярно бути на службі, яка так набридла А. С. Пушкіна. Замислившись над тим, що популярність у творчості не вважається запорукою благополуччя, автор шукає виходи для того, щоб зміцнитися і часто думає над тим, що його доля відбулася зовсім не так, як би цього мріялося. До тридцяти років Олександр Сергійович Пушкін пише твір, де ще раз намагається знайти відповідь, для чого ж він тут, на цьому світі?
Але поет не став впроваджуватися у філософські питання і розмірковувати, а взяв те, що було подаровано йому долею, як само собою належне. Так само автор зазначає, що, чим би він не займався, його думки далекі від реального життя. У своїх мріях, А. С. Пушкін бачить себе успішною людиною, ловеласом. Але доля його постійно повертає назад у реальність, де він просто звичайна людина. Розуміючи це, поет зазначає, що всі ми підемо з життя, і не важливо, багатий ти чи бідний. Він зовсім не боїться смерті. Крім цього, він усвідомлює, що це неминуче і сподівається, що там буде набагато спокійніше, ніж тут. Так думаючи, автор ніби дає дорогу молодому поколінню, без заздрості або смутку.
А. С. Пушкін не знає, де його смерть і не хоче навіть думати, як це може статися. Але він бажає, щоб його поховали на батьківщині.
Аналіз вірша Броджу я уздовж вулиць шумних за планом
