Як відомо, Тютчев володів дивовижним даром описувати природу і явища, що відбуваються в ній. Він настільки володів словом, що мимоволі стаєш свідком всього, що відбувається, ніби сам бачиш всі ці неймовірні картини і захоплюєшся мальовничими пейзажами.
У своєму вірші автор описує прекрасну осінню пору. Незважаючи на те, що в цей період природа в’яне, вона надзвичайно красива і хороша. Немов вправний художник, Тютчев говорить про те, які зміни відбуваються в природі, як природа засинає перед зимою. При цьому він не описує все це в похмурих і брутальних тонах, він бачить в цьому якусь незбагненну красу.
Також Тютчев проводить якусь незриму нитку між людським світом і світом природи. Він говорить про те, що є щось спільне між людськими почуттями і природними. Природа постає перед читачами живим істота, якому також властиві зміни, почуття, думки і бажання.
Розмір даного вірша – чотиристопний ямб, завдяки такому вибору вірш, немов протяжна пісня ллється і переливається.
Вірш Тютчева складається з безлічі художніх прийомів. Це і уособлення, і епітети і навіть алітерація. Завдяки грамотному використанню у читача створюється враження, що він сам спостерігає за усіма цими змінами, настільки талановито і дивовижно написано вірш.
Тютчев – дивовижний поет і важко посперечатися з цим твердженням. Наскільки точно йому вдається передати всі природні тонкощі і чудеса, що відбуваються в цю пору. Наскільки яскраво і барвисто він описує кожне природне явище, будь то зміна пір року або подув вітерцю. При цьому, незважаючи на наближення зими, він натякає на те, що незабаром скоро настане тепло, адже природа під впливом часу перебуває в постійному циклічному русі. Одна пора змінює іншу, можливо тому в кожній сходинці простежується якась тиха радість.
Аналіз вірша Вечір (Як тихо віє над долиною…) Тютчева
Багатьом письменникам-поетам дуже близька тема навколишньої природи. Практично у кожного є хоча б один твір, присвячене цій темі. Тютчев Федір Іванович не є винятком серед всіх інших поетів. Цього знаменитого і улюбленого багатьма письменникові так само властива і дуже близька тема природи. Тільки варто зауважити, що саме у цього письменника тема різних природних замальовок змогла придбати особливу, не зовсім звичайну трактування, що дозволило зробити кожне його вірш особливим і неповторним.
Вірш “Вечір” так само є не звичайним і унікальним. Роками його створення вважають року з 1825 по 1829 роки. Так, так і не варто дивуватися іноді один вірш письменники писали десятки років, так як вважали, що не повністю розкрили головну тему вірша, а отже воно потребує доопрацювання.
Цей твір починається так би мовити, з фірмового стилю даного письменника “Як”. Причому варто зауважити, що в даному вірш цей привід використовується декілька разів, і кожен абсолютно в різному смисловому контексті.
Так само не можна не сказати, що даний вірш наповнений якоюсь мелодійністю, яка зберігається на протязі всього твору. Якщо говорити більш детально, то мова йде звичайно про “Дзвін дзвонів”. Більшість фахівців і критиків в галузі літератури стверджують, що читаючи вірш можна як би почути цей звук, який звичайно ж навіює певні думки.
У другій частині вірша з’являються образотворчі періоди, тобто разом зі звуком музики та її мелодійністю читач може вивчити природу, яка, звичайно ж, є в даному вірші.
Взагалі прочитання цього вірша створюєте якийсь гарний настрій, яке дозволяє подумати про щось високе, помріяти і зануритися в якусь неіснуючу реальність, а як відомо це дуже і дуже корисне заняття, так як під час даного процесу відпочиває і розслабляється наш внутрішній світ.
Федір Іванович створивши цей вірш зміг наповнити його життям і яскравими фарбами, не зважаючи на вечірній час.
Аналіз вірша Вечір (Як тихо віє над долиною…) за планом
