Дуже багато віршів було присвячено природі практично у кожного автора, і справедливо буде зауважити, що більшість з поетів порівнюють, природу з людиною. Цей вірш було написано в тисяча вісімсот тридцять п’ятому році. Саме цим віршем Тютчев Федір Іванович хотів порівняти людину з природою, адже для нього людина і природа були незрозумілі і не знайомі до кінця.
Займаючись написанням даного вірша, перед знаменитим російським поетом постає питання про взаємодію природи і людини. Людина є складовою природи, але він створення мисляче, наділена розумом і саме тому він так явно виділений із загальної природи. Саме це поет хотів показати читачам у своєму вірші.
У цьому твір людська думка постійно прагнути осягнути невідоме, незрозуміле й нове. Однак потрібно розуміти, що не можна, просто неможливо вийти за межі певної межі, яка є у думок кожної людини, і обмежується вона хоча б розмірами земної кулі. Ця межа визначена для кожного з нас вже з народження, і перетнути її ще не вдавалося нікому.
У вірші поет малює початок зльоту шуліки, це спокійна частина, вона наділена свободою, розміреністю і одночасно силою, якою наділена дана птах. Багатьом людям хочеться бути такими ж, по-справжньому вільними і сильними.
