Аналіз вірша Тютчева Вечір (Як тихо віє над долиною…)

Як відомо, Тютчев володів дивовижним даром описувати природу і явища, що відбуваються в ній. Він настільки володів словом, що мимоволі стаєш свідком всього, що відбувається, ніби сам бачиш всі ці неймовірні картини і захоплюєшся мальовничими пейзажами.

У своєму вірші автор описує прекрасну осінню пору. Незважаючи на те, що в цей період природа в’яне, вона надзвичайно красива і хороша. Немов вправний художник, Тютчев говорить про те, які зміни відбуваються в природі, як природа засинає перед зимою. При цьому він не описує все це в похмурих і брутальних тонах, він бачить в цьому якусь незбагненну красу.

Також Тютчев проводить якусь незриму нитку між людським світом і світом природи. Він говорить про те, що є щось спільне між людськими почуттями і природними. Природа постає перед читачами живим істота, якому також властиві зміни, почуття, думки і бажання.

Розмір даного вірша – чотиристопний ямб, завдяки такому вибору вірш, немов протяжна пісня ллється і переливається.

Вірш Тютчева складається з безлічі художніх прийомів. Це і уособлення, і епітети і навіть алітерація. Завдяки грамотному використанню у читача створюється враження, що він сам спостерігає за усіма цими змінами, настільки талановито і дивовижно написано вірш.

Тютчев – дивовижний поет і важко посперечатися з цим твердженням. Наскільки точно йому вдається передати всі природні тонкощі і чудеса, що відбуваються в цю пору. Наскільки яскраво і барвисто він описує кожне природне явище, будь то зміна пір року або подув вітерцю. При цьому, незважаючи на наближення зими, він натякає на те, що незабаром скоро настане тепло, адже природа під впливом часу перебуває в постійному циклічному русі. Одна пора змінює іншу, можливо тому в кожній сходинці простежується якась тиха радість.

Дивіться також:  Аналіз вірша Тютчева Літній вечір