Аналіз вірша Тютчева Про, як убивчо ми любимо

У першій строфі цього ліричного вірша Федір Тютчев призводить психологічний затвердження дуже дивного явища. Використовуючи узагальнений “ми”, поет звертає увагу читачів на те, що гублять як раз улюблене. Тут же йдеться про буйної і сліпої пристрасті. До речі, в самій назві несподівано звучить поєднання “любити убивчо”, тобто це прекрасне почуття може і знищувати.

Далі автор розкриває твердження на прикладі. Тютчев ніби звертається до співрозмовника, картаючи його. Поет нагадує цьому чоловікові, що ще не так давно він любив прекрасну жінку. Чоловік тільки рік тому пишався своєю перемогою над нею, називав кохану свою. І тепер може назвати так, але от тільки жінка з-за його любові вже не та. Слід опис колись прекрасної дами: ні усмішки, ні рум’янцю, ні щасливого блиску очей… “випалили” гіркі сльози.

Автор продовжує задвать питання винному, чому зникла радість і краса. Його любов стала ганьбою, вироком, жахливим тягарем. Її щастя було занадто швидкоплинним, тепер залишилася тільки біль. Тут уловлюються звинувачувальні інтонації.

Вірш закільцьовано повторенням першої строфи, яка тепер звучить як висновок.

Дивіться також:  Аналіз вірша Тютчева Світанок 5 клас