У вірші Тютчева тонко помічена осіння барвистість, на початковому етапі. Його особлива манера виражати почуття у ліричних рядках, розкривати образ яскравої барвистості, унікальних костюмів осені. Разом з поетом, ми захоплюємося первозданною красою навколишнього нас живої і неживої природи рідних просторів. І разом з красунею – восени прощаємося з останніми теплими днями, навіває сумні біль у грудях.
Цей період дуже малий, але тим більше доріг нам, ми насолоджуємося кожною хвилиною, кожною миттю дарованих нам природою. Насолоджуємося спокійною тишею, строкатими та різноманітними плямами в килимі, легких “накидках” різних чагарників і дерев. Дні тендітні і порівняти з дорогоцінним «кришталем». За ним ідуть довгі, важкі дні зими, голодні і суворі дні. Наповнені останніми радісними митями в природі, що радують око незабутні теплі деньки.
Настає закінчення робіт на полях. У навколишньому середовищі панує спокій і незвичайна легкість. Але, в нашій душі вже тиснуть смутне передчуття наближення довгих морозних днів. Нагадує, що потрібно підготуватися до зими.
Після спекотного, спекотного літа, особливо тонко ми помічаємо ніжний теплий вітерець і легкий дотик останнього тепла. І в цей момент ми отримуємо від навколишньої природи останній подарунок – тонку барвистість і дивовижні яскраві, немов змішані на палітрі кольори оздоблення дерев, килимів з різних кольорів і забарвлень листя, багатого, соковитого, корисного врожаю.
У ці моменти людська душа і природна зливаються в єдиному трепеті буття останніх «світлих» періодів.
Отже, початок осені – вересень, багатий і прекрасний по всій нашій землі. Багато поети, художники, письменники насолоджуються і передають всю прекрасну композицію осіннього вбрання.
