1925 рік. Сергій Єсенін пише свій вірш, в якому передається невимовно легко не тільки щира любов до Батьківщини, але і якісь свої підсумки про життя країни і життя поета. Примітно, що головна думка вірша саме в любові до рідного краю, як і у багатьох роботах відомого поета. Однак же не на останньому місці тема змін у країні. Єсенін ясно дає зрозуміти, що ці події турбують його, але улюблену Батьківщину він буде любити завжди, незалежно від того, що відбувається.
Така ніжна любов присутні у вірші Сергія Єсеніна. За що люблять багато вірші його, так це за ясний сенс, проста мова, вони легко читаються і навчаються. Це твір відноситься саме до таких. Все лежить на поверхні, не треба особливо вдумуватися, щоб зрозуміти сенс вірша, проте абсолютно чітка позиція і послідовність думок теж присутня.
У першій строфі автор пише про те, що жодна інша земля ніколи не зможе так радувати його серце, як Батьківщина. Пояснення цьому Єсенін приводить у другій строфі, де йдеться про те, що, незважаючи на всі негаразди, «добре живеться на Русі». А ось у наступних строфах вже присутня тема проблем в державі. «Плачуть верби, шепочуть тополі» -Батьківщина терпить нещастя, і ніщо не змусить народ розлюбити її. Свою позицію поет ясно висловлює в наступному рядочки: нове життя торкнулася і Єсеніна, але душа його не зміниться і ставлення до рідної землі теж.
Закінчує автор твір словами, які не можуть не зачепити будь-яке серце, адже він пише про те, що його тіснять зміни в країні, але він хоче померти на Батьківщині, так само люблячи її за все, як раніше.
Мабуть, у роботах Сергія Єсеніна завжди своя атмосфера, яка наповнює серце теплом і спокоєм. Вірші ніби плавно самі течуть, доносячи зміст до читача.
Аналіз вірша Спить ковила за планом
