Аналіз вірша Єсеніна Відрадила гай золота

Сергій Єсенін був справжнім сином свого народу. Любов до свого краю, глибоке захоплення навколишньою природою, проростає потужними корінням у всьому його творчості. Саме через образи навколишніх пейзажів, Єсенін найвдаліше передавав власні душевні переживання і психологічний стан філософа-мислителя.

Яскравим прикладом його творчості, насиченого особливою, народної музикальністю, є твір «Відрадила гай золота…». Воно написано у період життя, коли поет став замислюватися про сенс існування. Про те, що стане з його головною спадщиною—віршами. Чи будуть вони забуті, час «сгребет їх все в один непотрібний ком» або про них стануть пам’ятати ще довгі покоління? Асоціюючи себе з образом золотий гаї, що відмовила, він сподівається на те, що його прихід на Землю мав якийсь важливий сенс.
Незважаючи на ліричний, мінорне звучання твору, його загальна інтонація життєстверджуюча.

Поет-пісняр розуміє, що він — безсмертна частина Всесвіту, що він частина навколишнього світу, поки «марить конопляник». Разом з цим твір починався глибокий, отримує сенс, період життя поета.

Дивіться також:  Аналіз вірша Єсеніна Не шкодую, не кличу, не плачу...