Під впливом нестримного почуття любові до якоїсь Катерині Сушковой в першій половині 19 століття Лермонтовим був створений цілий «сушківський» цикл творів, до якого критику відносять і вірш «Жебрак». Відкидаючи всі прояви уваги і залицяння закоханого у неї молодого чоловіка, дівчина ще й піднімала його почуття на сміх – ці обставини придушували залицяльника, викликаючи глибоку скорботу.
Прогулюючись по території Троїце-Сергієвої Лаври, поет натрапив на жебрака сліпця. Як відомо, цей нещасний поскаржився Лермонтову на свою сумну долю і знущання з боку юних парафіян. Останні часто клали в його кухоль замість монет камені. Цей епізод глибоко зворушив поета, нагадавши йому про власні почуття глузування, приниження і зради з боку об’єкта любові. Цими почуттями і пройнятий вірш, який відноситься до любовної лірики.
Ліричний герой відчуває гірке розчарування і глибокий відчай, вдало порівнюючи себе з нещасним жебраком, який замість очікуваного хліба отримує лише жменя непотрібних каменів. Це порівняння – прообраз порочної людської жорстокості, яка з’являється внаслідок душевної глухоти. Воно нагадує біблійний сюжет – притчу Ісуса Христа про жорстокості розбещеного роду, який не догоджає Богові, тоді як своєму синові жоден з цих людей не дасть камінь замість хліба.
Що стосується композиційних особливостей твору, то воно має дві частини і складається з трьох строф-чотиривіршів. Перша частина розповідає читачеві про злиденний, які зіткнулися з жорстокістю оточуючих людей, а у другій частині автор переходить до опису власних почуттів. Вірш написано у розмірі чотиристопного ямба – саме він дозволяє передати всю глибину душевної скорботи ліричного героя. Рима вірші перехресна.
При написанні вірша автором використано чимало художньо-виразних засобів мови – це стежки, за допомогою яких передається атмосфера внутрішніх почуттів душі. Епітети («святої обителі», «бідняк висохлий, ледве живий», «жива борошно», «сльози гіркі», «почуття кращі») і метафори (велике образне порівняння простягнутої руки жебрака старого і душі автора, спраглої любові і розуміння), а також трагізм вірші роблять його прекрасним пам’ятником російської літератури, показуючи численні можливості мови в розкритті найбільш глибоких почуттів, людської душі.
Вірш Михайла Юрійовича Лермонтова «Жебрак», що закликає бачити і відчувати страждання оточуючих нас людей, проявляти милосердя і ласку – одне з тих творів, яке втілило в собі суть російської поезії.
9 клас
Аналіз вірша Жебрак за планом
