Марина Цвєтаєва, є знаменитим російським поет, кожен твір якої завжди по своєму особлива і наповнений величезною силою переживання, співчуття, щирість і так далі. Хочеться відзначити, що Марина стала однією з небагатьох жінок, яким вдалося стати відомою, завдяки стилю написання своїх віршів.
Виробляючи на світ свої вірші Марина Цвєтаєва ніколи не забувала про свою батьківщину, про те місце де вона виросла і подорослішала. Її малою батьківщиною став Тарус, саме там вона провела свої дитячі та юнацькі роки, саме там подорослішала, і знайшла свій погляд на світ.
Так склалося її життя, що їй довелося виїхати слідом за чоловіком за кордон. Саме твори, писані на чужині наповнені особливою любов’ю і трепетом до батьківщини, тугою і смутком, яку відчувала автор.
Одним з таких творів став вірш “Батьківщина”, яка як не можна краще відображає її любов до своєї малої батьківщини. Аналізуючи вірш кожен зможе побачити і відчути, що значить для Цвєтаєвої батьківщина.
Вірш “Батьківщина” написано після жовтневої революції, в той час, коли цей поет і її чоловік перебували в еміграції. Варто зазначити, що ця еміграції стала для автора вимушеною, і в ній вона дуже тужила за своєю Батьківщиною.
Цей твір як не можна краще показує почуття поета, все це можна легко зауважити в літературних прийомах, якими сповнено вірш. Так само цікавою буде зауважити, що весь вірш побудовано на так званій антитезі, протиставлення її батьківщини чужий, холодній країні.
Аналіз вірша Батьківщина Цвєтаєвої
Осмислення своїх відносин з рідною країною – важливий момент у творчій біографії кожного літератора. Поети намагалися визначити своє місце на батьківщині, місце батьківщини в світі і в своїй душі ще з часів романтиків, які зверталися до історії своєї держави і на її тлі рефлексували про справжній стан справ.
Поети двадцятого століття, пережили революцію, спостерігали крах національного свідомість і побудова «з нуля» нової ідеології, особливо гостро ставили питання відносин «я – батьківщина» і «батьківщина – світ», намагаючись при цьому не тільки осмислити такі відносини, але і дати їм якусь емоційну оцінку – «добре» або «погано». Марина Цвєтаєва нерідко у своїй творчості звертається до цієї теми.
Вірш «Батьківщина» – яскравий приклад того, як емоційна поетична оцінка не може розташуватися на шкалі між «плюсом» і «мінусом», і вимагає інших категорій мислення. Дуже близько за настроєм це вірш до подібних творів Блоку, з творчістю якого, як і з ним самим особисто, поетеса була знайома. Вже в першій строфі затверджується складність завдання, яку бере на себе автор – говорити про батьківщину.
Мова при цьому називається «непіддатливою»; і заперечується думка про те, що говорити про рідну країну – це легко. Останній вірш першої строфи повториться двічі – «чужина» у другій строфі стане частиною оксюморона «батьківщина – чужина», на якому побудована центральна частина вірша; у фіналі батьківщина називається «гординею». Важлива лексична конотація цього слова – гординя у читача покликана викликати асоціації з одним із смертних гріхів; така сакральність нагнітає пафос вірша. Звернення «ти» на початку останньої строфи в такому контексті може викликати асоціації з зверненнями до біблійного Бога; і тоді лірична героїня представляється мало не мученицею, яка віддає на пласі життя за віру в Землю Обітовану. Чіткого сюжету вірш не має, просторово-часові відносини теж порушені.
По мірі розвитку авторської думки простір все більше розширюється – «калузький пагорб», «далина», «до горніх зірок», а потім різко звужується до кінематографічного великого плану, в який поміщаються тільки губи і плаха. Героїня, на початку затвердила, що говорити про батьківщину неможливо, починає говорити про «дали» (пор. «Велике бачиться на відстані» – Єсенін; заяви Гоголя про те, що з Риму йому «краще видно Росію»). Про батьківщину як про чужині їй говорити легше, і легше прийти до усвідомлення нерозривного зв’язку себе і батьківщини.
Ця думка сповнена високого пафосу. Повністю виразити його Цвєтаєвої допомагає вибір інтонаційного типу вірша. «Батьківщина» – говорной вірш ораторського типу з великою кількістю вигуків і характерною для цього типу високою лексикою («горніх» – очевидно відсилає до одической традиції; «чвари», «цей»), складністю синтаксичних конструкцій. Так авторська думка знаходить своє вираження в метричному, синтаксичному, лексичному та інтонаційному характер вірша.
9 клас
Аналіз вірша Батьківщина за планом
