Варіант 2
Один з епізодів Слова о полку Ігоревім описує так зване Золоте слово князя Святослава. Воно є золотим, так як виходить з вуст досвідченого воїна і правителя, від людини, який володіє ідеєю про благо руської землі.
Цей епізод цілком відповідає справжнім історичним подіям і з високою ймовірністю автор тут практично нічого не додумував і просто переклав на віршований розмір цитати князя.
Передує цьому слову звістка про полонених Ігоря і Всеволода, які виявляються у половців. Ця звістка Святослав отримує через сон, після чого вимовляє власну мову.
Якщо узагальнити теми, які піднімає князь, то слід виділити тему горя і страждання, так як він сумує за власним синам і тему докору, так як він не схвалює вчинені ними дії. Крім цього з цих проблем також виникає й інша, більш глобальна, але також хвилююча Київського князя йдеться, звичайно, про єдність руської землі. Святослав звертається не тільки до своїм синам, але і до всіх руських князів.
Як ми знаємо з історії, саме князі Ольговичі були відомі ідеєю об’єднання руських князів проти половців і такий союз приносив б суттєву користь і вигоди. Тим не менш, Ігор і Всеволод вирушили підкорювати половців не для того, щоб поставити на службу російській землі, але для того щоб здобути власної слави. Тому Святослав висловлює власне невдоволення такими діями і вважає подібну поведінку розбіжним з поняттям князівської честі.
Тим не менш, по суті, пошук власної слави не є якимось ганебним поведінкою для князя, навіть навпаки. Тільки от підсумком поведінки Ігоря і Всеволода стає досить неприємна ситуація. Святослав звертається до грізного Ярославу, топчкам, ольберам, ревугам та іншим союзникам і не тільки з особистої потреби, він запитує про союз, який має цінність для всієї руської землі.
З особистої трагедії князь Київський переходить до мотивів об’єднання руської землі і князів і на прикладі власних синів каже якою згубною може бути роз’єднаність. Адже якщо кожен буде подібним чином шукати власної вигоди, то просто виявиться захопленим половцями і руська земля опиниться без захисників, яких так потребує.
