Античний Рим − держава, історія якого охоплює період з VII століття до н. е. до 476 р. н. е., створив одну з найбільш розвинених цивілізацій Стародавнього світу. У період найвищої могутності його імператори контролювали територію від сучасної Португалії на заході і до Іраку на сході, від Судану на півдні і до Англії на півночі. Золотий орел, який був до прийняття християнства неофіційним гербом країни, був символ непорушності і незламності влади кесарей.
Місто на пагорбах
Столицею Стародавнього Риму став однойменний місто, засноване в VII столітті до н. е. на території, обмеженій трьома із семи знаходилися поблизу пагорбів – Капітолій, Квириналом і Палатином. Назву він отримав на честь одного зі своїх засновників – Ромула, який, якщо вірити античного історика Тіту Лівію, його першим царем.
У науковому світі історію античного Риму прийнято розглядати як десять окремих періодів, кожен з яких має свої характерні особливості політичного, економічного і культурного розвитку. Це обумовлено тим, що за тисячу років держава пройшла довгий шлях від виборної монархії, на чолі якої стояли царі, до тетрархії – політичної системи, влада в якій імператор ділив з трьома вищими державними чиновниками.
