У господаря були Коза і Осел. Як побачила Коза, що Осла краще годують, стала йому заздрити і зробила вигляд, що шкодує його: «Ох, як погано з тобою звертаються: то змушують крутити кам’яні жорна, то навьючивают несусвітні тяжкості, а платять за це одними побоями! Не краще ль тобі прикинутися припадочным, так і впасти в канаву, — ось тоді тебе пожаліють і дадуть відпочити».
Повірив Осел Козі і звалився в канаву, та так весь изранился, що пішов господар за лікарем. Оглянув лікар хворого, похитав головою, і прописав вірний засіб — прикладати до ослячим ран легкі Кози. Осла вдалося виходити, але для цього довелося вбити Козу.
Так і з людьми буває: заманить один іншого в пастку, а сам в неї потрапить!
