Вовк ішов за стадом овець, але нікого не чіпав. Пастух спершу запідозрив у ньому ворога і з побоюванням вичікував; але, побачивши, що вовк йде весь час слідом, а ні на кого не нападає, пастух вирішив, що знайшов у вовка не ворога, а сторожа. І коли прийшла йому потреба відлучитися в місто, залишив він своїх овець вовк і пішов. Зрозумів вовк, що прийшов його час, і прикінчив мало не все стадо. Повернувся пастух, побачив, що вівці загинули, і сказав: “Поделом мені: як я міг овець довірити вовкові?”
Так і люди, які довіряють своє добро жадібним, заслужено його втрачають.
