Байка Езопа Жерці Кібели

У жерців Кібели був осел, на якого вони нав’ючували поклажу у своїх мандрах. А коли осел змучився і закляк, вони здерли з нього шкіру і зробили з неї бубни для своїх танців. Зустріли їх одного разу інші бродячі жерці і запитали, де ж їх осел; а вони відповіли: “Він помер, але побоїв йому, мертвому, дістається стільки, скільки й живого не діставалося”.


Так інші раби хоч і отримують вільну, але від рабської своєї частки не можуть позбутися.

Байка Осел, Жерці і Бубни читати в перекладі Смирнова Д. Н.

Народжений під нещасливою зіркою, проводить своє життя в стражданнях, але цього мало — біда переслідує його і після смерті.


Галли, Жерці богині Кібели, навьючив на Осла свій скарб, ходили жебрати по дворах. Осел, змучений важкою ношею і побоями, скоро здох, і Жерці, здерши з нього шкуру, зробили з неї бубни. Коли їх запитували, куди подівся їхній улюблений Ослик, вони били в бубни і хрипко голосили:


«Думав Осел: померши, він піде на заслужений відпочинок; Він помилявся — тепер б’ють його, як завжди!»

Дивіться також:  Байка Езопа Вовк і Кінь