Байка Крилова Бабка й мураха

Басня Крылова Стрекоза и муравей

Бабка й мураха малюнок

Байка Бабка й мураха читати текст

Стрибуха Бабка
Літо червоне проспівала,
Озирнутися не встигла,
Як зима котить в очі.
Помертвело чисто поле,
Немає вже тих днів світлих боле,
Як під кожним їй листком
Був готовий і стіл і дім.

Все пройшло: з холодної взимку
Нужда, голод настає,
Бабка вже не співає,
І кому ж розум піде
На шлунок співати голодний!
Злий тугою розчарована,
До Мурашки повзе вона:
Не залиш мене, куме милий!
Дай ти мені зібратися з силою
І до весняних тільки днів
Прокорми і обігрій!

Кумонько, мені дивно це:
Так працювала ль ти в літо?
Каже їй Мураха.

До того ль, голубе, було?
У м’яких муравах у нас –
Пісні, жвавість всяк час,
Так, що запаморочило голову.

А, так ти…

Я без душі ціле літо все співала.

Ти все співала? Цю справу:
Так піди ж, попляши!

Бабка й мураха – Мораль байки Івана Крилова

Ти все співала? Цю справу:
Так піди ж, попляши!

Дивіться також:  Байка Крилова Півень і Перлове зерно