Бабка й мураха малюнок
Байка Бабка й мураха читати текст
Стрибуха Бабка
Літо червоне проспівала,
Озирнутися не встигла,
Як зима котить в очі.
Помертвело чисто поле,
Немає вже тих днів світлих боле,
Як під кожним їй листком
Був готовий і стіл і дім.
Все пройшло: з холодної взимку
Нужда, голод настає,
Бабка вже не співає,
І кому ж розум піде
На шлунок співати голодний!
Злий тугою розчарована,
До Мурашки повзе вона:
Не залиш мене, куме милий!
Дай ти мені зібратися з силою
І до весняних тільки днів
Прокорми і обігрій!
Кумонько, мені дивно це:
Так працювала ль ти в літо?
Каже їй Мураха.
До того ль, голубе, було?
У м’яких муравах у нас –
Пісні, жвавість всяк час,
Так, що запаморочило голову.
А, так ти…
Я без душі ціле літо все співала.
Ти все співала? Цю справу:
Так піди ж, попляши!
Бабка й мураха – Мораль байки Івана Крилова
Ти все співала? Цю справу:
Так піди ж, попляши!