Байка Крилова Обоз

Обоз малюнок

Байка Обоз читати текст

З горщиками йшов Обоз,
І треба з крутої гори спускатися.
Ось, на горі інших лишаючи чекати,
Господар став зводити легенько перший віз.
Кінь добрий на крижах майже його поніс,
Котитися возі не даючи;
А кінь зверху, молода,
Лає бідного коня за кожен крок:
“Ай, кінь хвалений, то-то диво!
Дивіться: ліпиться, як рак;
Ось трохи не зачепив за камінь; косо! криво!
Сміливіше! Ось поштовх знову.
А тут би вліво лише прийняти.
Який осел! Ласкаво б було в гору
Або в нічну пору,-
А то й під гору, і вдень!
Дивитися, так вийдеш з терпіння!
Вже воду тягав би, коли немає в тобі уменья!
Дивись-тко нас, як ми махнемо!
Не бойсь, хвилини не витратимо,
І свій возик ми не звеземо, а скатим!”
Тут, выгнувши хребет і понатужа груди,
Тронулася конячка з возом у шлях;
Але, тільки під гору вона перевалилась,
Вооз почав напирати, віз розкотилася;
Коня штовхає взад, коня кидає убік;
Пустився кінь з усіх чотирьох ніг
На славу;
По камінню, вибоїнах пішли поштовхи,
Скачки,
Левей, левей, і з возом – бух в канаву!
Прощай, хазяйські горщики!

Як багато людей мають слабкість ту ж:
Все здається в іншому помилкою нам;
А примешься за справу сам,
Так напроказишь вдвічі гірше.

Дивіться також:  Байка Крилова Дві Бочки