Аналіз байки Вовк і журавель
В. А. Крилов – відомий російський байкар, якого недаремно прозвали «знавцем людських душ». Він як ніхто інший помічав всі пороки сучасного йому суспільства, алегорично описував характер людини через образи тварин. Його вміння надавати вигаданого образу риси справжніх людей, а через комічні ситуації показати мораль байки, актуально до наших днів. Людські пороки з часом не змінюються і в багатьох героїв І. А. Крилова можна легко дізнатися знайомих навіть через багато століть після створення байки.
Головним персонажем є вовк, який з перших рядків описується як негативний герой. У байкаря він жадібний, ковтає все без розбору і не дивиться, що і звідки з’явилося. Звичайно, така нестримна жадібність призвела до того, що вовк поперхнувся. Тут і з’являється другий герой байки – журавель.
Вовк безпорадний і не може впоратися без допомоги свого ворога. Журавель ж прагне допомогти, навіть того, хто завжди був для нього небезпечний. Однак після допомоги він просить про подяки, а у відповідь отримує лише погрози та лайки.
Журавель добрий і співчутливий, але допомога варто чинити, не чекаючи нічого у відповідь, особливо від жадібних і злих людей. Мораль полягає в тому, що надавши допомогу недостойному людині не можна отримати нічого, крім лайки та невдоволення. Жадібним і злим людям варто запам’ятати те, що не подякувавши за допомогу один раз в іншій її можна і не отримати.
