Наповнити вим’я молоком
Коза пішла за травкою в долину,
Замкнула наглухо свій будинок
І суворо наказала синові:
«Щоб уникнути нам сумних втрат,
Поки не вернуся я з поля,
Бережи тебе Господь відкрити на мить хоч двері
Тим, хто не скаже нашого пароля,
Хоча б тебе і почали просити!
Пароль буде: вовча сить!»
Як раз під час розмови
Там проходив випадково Вовк,
І мова Кози почувши, взяв все в толк.
Коза, звичайно, не бачила злодія.
Вона пішла. А Вовк вже тут як тут.
Переменивши голос, оголошує
Він: «вовча сить», і очікує,
Двері йому зараз же отопрут.
Проте ж Козеня обережний
(Він знав, що тут можливий обман),
І крикнув, подивившись у щілину:
«А лапка у тебе яка?
Просунь сюди… Коль біла, тоді я
Відкрию двері, інакше — геть отсель!»
Вовк вражений до краю. Повсюдно
Давним-давно відомо,
Що білих лап у Вовка не знайти.
З чим Вовк прийшов, з тим звернувся назад.
Яку б печаль частку
Козеня бідний випробував,
Коли б повірив він паролем,
Який Вовк випадково почув.
Запобігливість подвійна
Потрібна скрізь… Не бачу в ній шкоди я!
