Бояри і дворяни: визначення і відмінності
З моменту утворення першої Української держави в кінці 9 століття бояри вважалися вищою знаттю, були членами старшої дружини князя і володіли великими земельними ділянками. Поняття “дворяни” з’явилося на Русі лише в 12 столітті. Так стали називати вільних слуг князя або боярина, які входили до складу їхнього двору. За хорошу службу господа надавали дворянам землі, включали до складу адміністративних рад, делегували частину завдань з управління князівством. По ієрархії дворяни розміщуються нижче бояр на одну сходинку.
Поява і розвиток боярства
Ми вже дали визначення боярам, а з історії появи, розвитку та зникнення боярства можна зрозуміти значення цього стану для Російської держави. Саме їм довгий час відводилася провідна роль в управлінні країною. Ємне і коротке визначення бояр за часів Київської Русі таке: коли країною керували князі з династії Рюриковичів, бояри вважалися васалами князя. Вони були великими землевласниками, володіли кріпаками і були повновладними панами у своїх володіннях – вотчинах. Також вони брали на себе зобов’язання служити у князівському війську як особисто, так і надавати солдатів з числа кріпосних селян. Однак боярин був вільний у своєму виборі і в будь-який час міг перейти під початок іншого князя.
У 12 столітті Русь була завойована Золотою Ордою. Щоб легше керувати новими землями, монгольські хани прагнули роздрібнити держава на дрібні князівства. В цей період Великі князі втратили значну частину своєї сили, а стан бояр, навпаки, отримало найвищу владу. У кожному князівстві їх вплив було майже безмежно, всі важливі рішення приймалися лише з їх згоди. У 15 столітті монголи були вигнані з території Російської держави, а князі повернули собі колишню могутність. Почався довгий період протистояння цих двох високих станів.
Князі прагнули до створення централізованої держави, а бояри всіляко намагалися зберегти феодальну роздробленість і утримати владу.
