Брандахлыст – це… – а про кого або про що так говорять?

Слівце це сьогодні вже досить призабуте майже всіма носіями живого і могутнього. Однак у літературі його зустрінеш і не раз. Що ж воно означає?

Насамперед скажемо, що “брандахлыст” – це іменник, неживе, рід чоловічий, 2-е відмінювання, називний відмінок, однина. Відмінюється за відмінками таким чином: брандахлыста (родовий, знахідний), брандахлысту (давальний), брандахлыстом (орудний), брандахлысте (прийменниковий).

Форма множини: брандахлысты.

Такі загальні мовні “розпізнавальні знаки” цього слова.

Що стосується значення слова “брандахлыст”: так говорять про особистості порожній, праздношатающейся, безславно установки, що пропалює час. Визначте його також як хлыща, нікчемо, нероби, шалапута, пустушку, і ви не помилитеся. Це якщо вже підбирати синоніми.

“Брандахлыст” найчастіше використовується в розмовній мові і вважається стилістично зниженими. Вказує на негативне ставлення мовця до того, кого так називає.

У Даля

А між тим у часи, коли творець “Тлумачного словника живої великоросійської мови” ще тільки їздив по Русі, збираючи слова для нього, брандахлыстом називалися їжа або пиття. У просторіччі серед живуть у тверських і вологодских землях саме так іменували їстівну юшку, суп поганої якості і низьких поживних властивостей. Так само називали й погану горілку або взагалі хмільне пиття, розведене водою.

Синоніми і в цьому випадку легко відшукаємо. І немало – пійло, баланда, сивуха, бурда, жижа.

Тобто, ось що сталося: спочатку іменник брандахлыст було “ніж”, а потім стало “ким”. Що ж, таке у російській мові бувало.

Походження. Версія перша

Дуже можливо, перша частина слова походить від чеського brynda, яке, власне, і означає “поганий пиття”. На пам’ять, звичайно, тут же приходить співзвучне йому російське “бурда”. Адже воно і за змістом солідарно.

Друга ж частина слова (“батіг”) вже російська. Говорячи коли-то “шмагати” або “хлыстать”, мали на увазі пити без міри, у великих кількостях. Дієслово “шмагати” в просторечном вживанні і зараз ще не застарів.

Дивіться також:  Present Simple. Приклади вживання і правила використання часу

Версія, викладена вище, на думку лінгвістів, найпереконливіша. Ще й тому, що у того ж Даля наводиться кілька варіантів слова “брандахлыст”, а саме: “бурдохлест”, “бурдохлыст” і “брандохлест”.

В інших джерелах зустрічається ще один варіант – “брындахлест”.

Версія друга

Вона, якщо правду сказати, не сильно далеко відводить від першої. Згідно з цією версією, “брандахлыст” своїм початком зобов’язаний німецькому branntwein – так германці називали горілку або взагалі напій з високим алкогольних відсотком. А вже “хлестающих” на Русі і шукати не треба було.

До речі, цей момент свідчить на користь другої версії: “шмагати” частіше відносилося все ж до хмільним напоїв.

Ось таке цікаве це слово – частина іншомовного походження, частина – споконвічно російського.

У класиків

А ось приклади вживання слова у творах російської літератури. У значенні напій:

– Хоч я цього брандахлысту і ніколи не вживаю, але цього разу готовий зробити виняток.

Тут герой говорить про шампанське.

(Ст. Крестовський, “Петербурзькі нетрі”.)

– Білого хліба до чайку не купить. Всі порожнім брандахлыстом черево наливає, а коли вдома тепер сидить – як собака голодний, так без вечері й ляже…

(А. Писемський, “Тисяча душ”.)

Один з персонажів у наступному прикладі наказує подати коньяку, уточнюючи:

– Старого! Брандахлыста ми пити не будемо!

(П. Боборикін, “Василь Тьоркін”.)

Ранковий сніданок спростився: замість шоколаду — хоча б слабкого — давали брандахлыст з флотилією чаїнок…

(В. Набоков, “Запрошення на страту”.)

“Суп-брандахлыст” – це вираз відомо нам з Миколи Васильовича Гоголя.

І про те, що брандахлыст – це людина:

Мати прийшла з вулиці і сказала їй:

— Там знову цей брандахлыст пройшов повз нашого будинку і заглянув у вікно. Неприємно буде, якщо ця особистість внадиться до нас.

(М. Зощенка, “Перед сходом сонця”.)

– Ах, брандахлыст чортів! –

в серцях говорить, характеризуючи одного з персонажів, явного “пройдисвіта і мерзотника”, листоноша в однойменному оповіданні Максима Горького.

Дивіться також:  Що таке арго? Приклади арготизмів

Або ось:

Брандахлысты в білих брюках

В лаун-тенісному азарті

Носять жирні зади.

(Саша Чорний, “М’ясо”).

До речі, варто зауважити, що це слово , що іменує людини, в літературних творах ми зустрічаємо, звичайно, пізніше початкового (далівського) значення.

І ще

Закінчимо все вищесказане маленьким доповненням. Згідно зоолога і організатору риболовного і мисливського справи в Росії Сабанееву, “брандахлыст” можна розглядати і як професійне сленгове слово рибалок. Так серед них називався вид вудки:

Снасть, вживається для москворецкая “брандахлыста”, суттєво не відрізняється від звичайних (не англійських) удильников і лісок, службовців для цього нахлыста.

(Л. П. Сабанеев, “Прісноводні риби Росії”)

Таке ось різноманітність значення слова брандахлыст.