Третій собор
Новий виток історії будівництва Ісаакіївського собору можна почати відраховувати з 1761 року. Указом Сенату 15 липня цю справу було доручено Чевакинскому, а після сходження на престол в 1962 році Катерини 2 вона тільки підтримала указ, оскільки собор було прийнято уособлювати з Петром 1. Однак Чевакінскій подав у відставку і головним архітектором став А. Рінальді. Урочиста закладка самої будівлі була здійснена лише в серпні 1768 року.
Будівництво Ісаакіївського собору тривало за проектом Рінальді аж до смерті Катерини. Після цього архітектор виїхав з країни, незважаючи на те, що сама церква була зведена тільки до карниза. Настільки тривалий будівництво безпосередньо залежало від грандіозності проекту – собор повинен був мати 5 складних куполів і високу дзвіницю, а стіни всього будинку передбачалося облицювати мармуром.
Настільки високі витрати не сподобалися Павлу 1, і він наказав прискореними темпами закінчити будівництво Ісаакіївського собору в Петербурзі. За його наказом архітектор Бренн просто зіпсував чудова споруда – воно викликало своїм безглуздим виглядом здивування та посмішки. Третій собор був освячений 20 травня 1802 року і складався з 2 частин – мармурового низу і цегляного верху, що призвело до написання кількох епіграм.
