Всі хоча б раз у житті чули вислів “теревені”. Так говорять, маючи на увазі порожню балаканину, безліч непотрібних слів, що не несуть ніяких посилань до дії або цінної інформації. Про людину, яка багато говорить, а по суті, несе нісенітницю, причому довго і нудно, скажуть: “Ну, ось, мовляв, пішов розводити теревені!” Або: “Бач, як накручує теревені!”
Є, звичайно, й інші варіанти дієслів, які застосовуються з цим фразеологизмом, наприклад – наговорити або підпустити. Однак, як не кажи, а сенс висловлювання залишиться колишнім.
Звідки ж взялося це загадкове слівце “турусы” і чому вони на колесах?
Етимологія
Загальною є версія, що на Русі це слово з’явилося давним-давно, ще в часи татаро-монгольських навал. Воно відоме нам із старовинних російських літописів. Турусой або турою називали тоді дерев’яну вежу, покриті шкурами тварин, яка могла пересуватися, оскільки була поставлена на колеса і оснащена внутрішнім двигуном. Її, так само, як і метальні, і стінобитні знаряддя використовували для штурму загрожених міст.
Особливість турусов була в тому, що в них при атаці могли ховатися загони воїнів – середньовічний десант. Прихований всередині пересувного зміцнення, він був недосяжним для стріл лучників і взагалі снарядів, що летіли з міських укріплень. Коли ж турусы під’їжджали до стіни впритул (їх рухали або самі сховалися, або коні, “одягнені” в лати), нападники піднімалися вгору вежі, а потім, за допомогою перекидних містків цілими і неушкодженими швидко перебиралися на міські стіни.
Таким чином, значення фразеологізму “теревені” пов’язане з незвичайними повстяно-дерев’яними облоговими будинками на колесах (інша назва – улуси), які використовувалися монголами для облоги російських міст.
Але слово за своїм походженням, швидше за все, все ж не татарська, тобто не тюркських коренів. Ще в часи Пушкіна мовознавці припустили, що латинське turres ambulatorie і є безпосередній пращур використовуваних на Русі “турусов”. Подібні пересувні облогові зміцнення використовувалися стародавніми римлянами. Тоді їх називали “турами” або “туррисами”.
Відомо, що першу таку фортецю на колесах побудували карфагеняни. Вона була застосована, наприклад, ще в 305 році при облозі острова Родос воїнами Олександра Македонського.
Свого роду прообразом облогової вежі послужив, як можна здогадатися, знаменитий Троянський кінь.
Значення і відтінок
Чому ж значення фразеологізму “розводити теревені” набуло згодом зневажливий, іронічний відтінок? А тут справа в тому, що облога міст була заняттям, все-таки, тривалим. Нахрапом в ті часи, коли ще не було винайдено вогнепальної зброї, фортеці не бралися. Облога могла тривати місяцями.
Але воїни, навіть древні, – народ нетерплячий. А тут треба привозити колоди, працювати не один день, щоб спорудити ці облогові вежі і приладнати до них колеса. Важку монотонну працю і метушня. Все це викликало невдоволення бійців командирами. Ось і говорили вояки про таких підготовчих заходах зневажливо – мовляв, пішли розводити теревені.
Нова історія
Але на Русі значення фразеологізму “теревені” придбало додатковий відтінок. Ось, що писав в 1825 році російський історик і географ Петро Кеппен:
Турусы на колесахъ (turres ambulatorie у римлян), у насъ — гуляй город (тераса на колесахъ, рубані бики), машини для облоги городовъ — вежі на колесахъ. Не вѣрилось народу въ существованіе такихъ машинъ, і про всякихъ невѣроятныхъ разсказахъ говорили: це турусы на колесахъ.
Інакше кажучи, значення фразеологізму “теревені” з часом розширилося. Воно стало позначати не тільки багатослівність, але і фантазію, вигадку, причому дурну, досужую.
З плином часу в існування таких хитрих будинків людям вірилося все важче, звідси у фразеологізму “теревені” з’явилося й додаткове значення – це ще і небувальщина, неймовірні розповіді, вигадка, багатослівний дурниця.
Використання вираження в літературі
Для кращого розуміння значення фразеологізму “теревені” подивіться нижче наведені приклади з творів російської літератури.
Ось, наприклад, рядки з “Сказання Авраамія Паліцина”, написані на початку XVII століття:
Уночі ж на першій годині безліч піших людей Литовських і Руських зрадників устремишяся до монастиря зі всіх країн з летвицы і з щитами та з тараси рубаними на колесех і заиграшя під многиа ігри, начяшя приступати до города; громадяни ж биахуся з ними з стін градных, тако ж з багатьох гармат і пищалей, і, наскільки можаху, багато побишя Литви і Руських зрадників.
(А. Палицын, “Сказання про облозі Троицкаго Сергієва монастиря від поляків і литви та про колишніх потім у Росії заколотах”).
Приходили кадети і забирали у мене на видання газети. Які теревені писали в цих газетах — у мене крутилася голова. А коли вони влаштували революцію, вони стали кричати, що я експлуататор. Отакої!
(А. Толстой, “Пригоди Невзорова, або Ибикус”).
В темряві я не бачив виразу лубковского особи, проте в голосі його чув неприкрите презирство: замість того щоб діяти, розводить теревені.
(В. Тендряков, “Надзвичайний”).
А Микитович може міркувати таким манером хоч всю ніч — тільки хіба вуха. Свої, сільські, боталом обізвали, а ці слухають. Приємно. І сам іноді подумає про себе: гарно виходить, язви тя. Такі турусы розведе, що тобі поп раніше.
(В. Шукшин, “Охота жити”).
А поки справу треба робити. Воно у нас одне, сам розумієш. А ти теревені розводиш. Базікаєш багато. Зайвого.
(Ст. Чудакова, “Ратне щастя”).
Ми розповіли про значення і походження фразеологізму “теревені”.
