Важливість системи освіти важко переоцінити. Це не тільки накопичений багаж умінь і навичок, це підсумки формування відношення до реальної дійсності, набуття життєвого досвіду. Державне освіта — процес необхідний, тривалий, оскільки потрібно долучити учнів до мудрості багатьох поколінь, обґрунтувати загальнолюдські цінності, щоб зробити їх пріоритетом у самостійного життя, і, звичайно ж, дати найбільш повні знання про природу світобудови. Великий канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк не даремно стверджував, що війни виграють не полководці, всі перемоги належать шкільним вчителям.
Принципи, структура і вимоги державного стандарту освіти
Насамперед необхідно розкрити таке поняття, як освітня система, що об’єднує навчально-виховну роботу у всіх соціальних інститутах цього профілю, що функціонують у країні. Різні держави мають власну систему освіти, проте кожна з них побудована на однакових принципах. Освітня система включає в себе освітні організації, плани роботи з державним стандартам та управлінські органи.
Загальнолюдські цінності у всіх програмах мають пріоритет, обов’язковий базис національної культури, і тільки на третьому місці – наукові складові освіти. Практично всі програми державної освіти орієнтуються на світові досягнення науки, в яких на першому місці стоять гуманізм і эконаправленность.
При обов’язковому базовому навчанні забезпечуються безперервність, послідовність і наступність, де духовний розвиток невідривно пов’язане з фізичною культурою, де заохочуються таланти. Всі установи народної освіти повинні бути тими структурами, де тріумфує наукова, ретельно розроблена програма для навчання і виховання.
Система освіти включає в себе навчальні заклади — дитячі садочки, школи, ліцеї, коледжі, вузи, і соціальні групи — це дошкільнята, школярі та студенти, а також їх вчителі. Крім федерального державного утворення існують і доповнюють його недержавні установи, вливаються в загальну мережу і також благотворно впливають на економічну і соціальну складові країни.
Законодавство про освіту
Система освіти постійно перебуває під контролем з боку держави. Ці дії регламентуються Законом 309-ФЗ про державний освіту, який був оновлений 01.12.2007. Моніторинг проводиться щодо навчальних і позашкільних заходів, досягнення реєструються, а також виявляється контингент талановитих учасників освіти і вивчаються умови, за яких здійснювалася найбільш успішна навчальна діяльність.
Таким же чином досліджуються успіхи випускників, що проектується на дану освітню організацію, а також впроваджуються передові методи роботи і на всю мережу установ. Буквально всі складові плану, закладеного федеральними державними освітніми стандартами освіти, є головними, ні одну з них назвати другорядною не можна. Тут необхідно відзначити щільний взаємозв’язок між всіма компонентами системи, яка забезпечує роботу в єдино правильному напрямку, і це виховання справжнього громадянина й хорошої людини.
Безперервність навчання і виховання
Державний стандарт освіти передбачає поступове переміщення з самої першої ступені до вищої. Необов’язковий характер має тільки дошкільне навчання. Але, починаючи від шести-восьми років, слід новий етап — один з найважливіших в системі освіти. Це вже обов’язковий компонент, прийнятий у всіх розвинених країнах, і стосується він абсолютно кожного громадянина. Федеральний державний стандарт освіти наказує починати навчання в школі в середньому з семирічного віку, відразу після закінчення дитячого саду.
У початковій школі учні вивчають будову суспільства, в цілому країни, отримують перші відомості про людину, про природу, навчаються читати, рахувати і писати. Разом з цим вони долучаються до здорового способу життя, їм прищеплюють навички гігієни. Звільнення від початкової, основної і середньої освіти може бути тільки за медичними показаннями, воно обов’язкове для всіх інших.
Випускники середньої школи повинні накопичити необхідний обсяг загальноосвітніх знань, які допоможуть їм сформуватися як повноправним громадянам. Після здачі випускних іспитів кожен школяр отримує свідоцтво — документ зразка, встановленого державними освітніми стандартами. Освіту можна і не продовжувати, однак сьогоднішній етап розвитку технологій не дозволить людині повноцінно працювати, якщо відчувається брак знань.
Спеціальні школи
Дана область від широкої громадськості в основному приховано. У цих навчальних закладах обсяг знань дається мінімальне, оскільки діти спеціальних шкіл мають різні відхилення у здоров’ї. Таких корекційних установ в нашій країні вісім видів, і всі вони входять в одну систему спеціальної освіти школярів.
Це школи для слабочуючих і пізнооглухлих, школи для сліпих, для слабозорих. Окремо навчаються діти з порушеннями функцій мови. Окремо — з проблемами системи опорно-рухового апарату. Також для дітей труднообучаемых, з затримкою розвитку і відхиленнями в психіці є школи для розумово відсталих.
Для таких навчальних установ федеральними державними освітніми стандартами передбачені свої програми навчання. Утворення цього цілком вистачає для того, щоб згодом можна було отримати доступні професії. Досить багато випадків, коли після закінчення спеціальної школи випускники успішно вступають до внз і отримують відповідний диплом.
Професійне навчання
Цей вид освіти в останні десятиліття зазнає реформи, оскільки змінюються запити економіки країни. Оптимізація професійної освіти відіграє тут провідну роль, а беруть участь у цих перетвореннях і початкові і середні професійні установи.
Багатоступінчастість освіти — це постійне вдосконалення від закладів початкового рівня (раніше — ПТУ) до спеціалізованих коледжів, вузів, аспірантури і докторантури, а також це різноманітні курси, де підвищується кваліфікація працівника.
Фінансування
Державна освітня система не буде функціонувати повноцінно, якщо не здійснюється фінансова підтримка державою. Бюджетні відрахування спрямовуються на всі навчальні структури. Закон державного утворення наказує відрахування не менше десяти відсотків федерального бюджету на підтримку навчальних закладів.
Це фінансування працює за кошторисом, яка не може бути постійною: розміри бюджету щороку змінюються, а тому і допомога не завжди буває однаковою. Громадяни країни мають державну гарантію на безкоштовне і загальнодоступне освіта, витрати компенсує кожен регіональний бюджет, надаючи субвенції.
Оцінка якості
Якість освіти оцінюється на регіональному та федеральному рівнях. Це особисті досягнення учнів і оцінка навчального процесу в цілому. Так визначається рівень навчання на кожній із стадій з поступенным переходом, де оцінюється якість освіти за допомогою дослідження шляхом моніторингу. Вимірювальна система для всіх користувачів сформована одна і та ж.
Таким чином забезпечується відповідність всіх навчальних програм федеральним державним стандартам. Згідно з Федеральним законом про освіту, у кожному стандарті позначені три види вимог: структурні (основна освітня програма — об’єм, співвідношення частин, формування освітнього процесу), реалізаційні (матеріально-технічна база, фінанси, кадри) і результативні (освоєння освітніх програм — підсумки).
Освітній стандарт
Освітні стандарти — це програми різного рівня і різної спрямованості, що реалізуються в мережі навчальних закладів, а в сукупності вони складають систему освіти країни. Насамперед це єдині цілі виховання і навчання, виконання обов’язкових вимог, які закріплені в законодавчих документах.
Закон про освіту діє з 1992 року, а в 2007-му в нього були внесені деякі зміни. Саме на підставі законодавства встановлені освітні стандарти, які включають в себе регіональний, національний і федеральний компоненти.
Загальноосвітні та професійні програми
До перших відносяться програми для навчання в закладах дошкільної освіти і в наступних — програми шкільної початкової, основної і повної (середнього) загального. Всі вони преемственны, що означає глибокий зв’язок кожної з програм з попередньою та наступною.
Для професійної освіти програми створені відповідно до кожного з рівнів — початковим, середнім, вищим і послевузовским. У них вже вирішуються завдання набагато більш складні, націлені на підвищення як загальноосвітнього, так і професійного рівнів, оскільки підготовка фахівців повинна бути якісною.
Крім того, кожен заклад освіти має право на реалізацію додаткових освітніх програм. Але саме освітні стандарти є основою для розробки навчальних та методичних документів, які орієнтуються на ті чи інші технології процесу навчання.
