Самогубство Саула
Варто розповісти про картину художника Пітера Брейгеля-старшого «Самогубство Саула», яка датується 1562 роком. На полотні зображена смерть першого царя Ізраїля Саула при битві з филистимлянами і натовп євреїв, тікає від перемогла филистимской армії. Крім натовпу людей і коней на задньому фоні пильне око глядача розгледів трьох тварин, дуже сильно нагадують травоїдних динозаврів – зауроподов. Але якщо ми ще можемо повірити в історії про динозаврів та людей, які жили разом кілька мільйонів років тому, то версія, що гігантські рептилії існували в епоху Середньовіччя, та ще використовувалися людиною як коні, виглядає абсолютно фантастичною та неправдоподібною.
Брейгель як представник школи Північного Відродження ніколи не був у країнах Близького Сходу, тому писав історичні події, що відбувалися в тих краях, тільки зі свого уявлення про них з інформацією, що доходила до нього в спотвореному вигляді. Дія картини «Самогубство Саула» відбувається в Палестині (тоді Юдеї), де Брейгель-старший, звичайно, не бував. Якщо казати про подробиці, то й обидві армії, і пейзаж іудейській землі на картині художника зображені зовсім нереалістично.
Тепер до «динозаврам». У Середньовіччі були популярні книжки з малюнками й описами тварин – фантастичних або реальних. Вони називалися бестиариями. Щоб намалювати близькосхідну фауну, Брейгель, зрозуміло, користувався цими середньовічними енциклопедіями. А так як про існування динозаврів, нехай в Палестині, він і помислити не міг (не було ніяких диплодоков в бестиариях), залишається версія, що художник намалював більш реальних істот.
Мабуть, нескладно здогадатися, що «динозаври» на полотні виявилися не ким іншим, як звичайними верблюдами в уявленні середньовічних європейців. У бестиариях верблюдів і правда зображували схожими на зауроподов: кремезні, цупкі ноги, довга товста шия витягнута морда. І часто один горб, який на картині «Самогубство Саула» у верблюдів сильно нагадує спину диплодока.
