У мовознавстві займенником називають частина мови, що вказує на який-небудь предмет або ознаку, але не яка називає його. Займенник може замінювати іменник, прикметник, прислівник або числівник. В індоєвропейських мовах виділяються приблизно одні і ті ж розряди або типи займенників. У статті дана частина мови буде розглянута стосовно до французької мови.
Розряди займенників
Зазвичай виділяють такі типи займенників у французькій мові:
- питальні;
- особисті;
- відносні;
- вказівні;
- присвійні;
- невизначені.
Кожну з цих груп необхідно розглянути окремо.
Особисті займенники
Даний розряд займенників відносяться до граматичної категорії особи. У французькій мові, як і в російській, виділяють 3 особи:
- Перша особа: я, ми;
- Друга особа: ти, ви;
- Третя особа: він, вона, вони.
Число у французькому буває єдине і множинне. Що стосується категорії роду, то французи виділяють тільки чоловічий і жіночий рід. Категорія середнього роду відсутня.
Особові займенники у французькому поділяються на самостійні (ударні) і приглагольные (неударные).
У другому випадку займенники замінюють підмет. Вони не мають наголосу і формують загальну ритм-групу з дієсловом, тому називаються “ненаголошені”.
Таблиця особистих неударных французьких займенників:
| особи/числа | єдностей. | множин. |
| 1 | je | nous |
| 2 | tu | vous |
| 3 | il, elle (м. і ж.р.) | ils, elles (м. і ж.р.) |
Переклад відповідає російської парадигми.
Приклади вживання:
- Je veux une pomme. – Я хочу яблуко.
- Tu es très belle. – Ти дуже красива.
- Il veut visiter Marseille. – Він хоче відвідати Марсель.
- Elle va au stade. – Вона йде на стадіон.
- Nous sommes étudiante à l’université. – Ми студенти університету.
- Ils reviennent tard. – Вони повертаються пізно.
Самостійні займенників французької мови мають наголос і не прив’язані до дієслова.
| особи/числа | єдностей. | множин. |
| 1 | moi | nous |
| 2 | toi | vous |
| 3 | lui, elle | eux, elles |
Приклади вживання:
- Qui veut une pomme? – Moi. – Хто хоче яблуко? – Я.
- Je suis heureux, et toi? – Я щасливий, а ти?
- Moi, la acheter? – Мені купити її?
Серед займенників французької можна окремо виділити невизначено-особисте займенник on. Воно не перекладається на російську і узгоджується з дієсловом у третій особі і однині. В російському варіанті перекладу використовується невизначено-особиста пропозиція:
- On dit elle est malade. – Кажуть, вона хвора.
Окремим випадком є вживання займенника soi. Воно використовується замість lui і elle в реченнях з займенником on і в дієслівної конструкції il faut.
Зворотні займенники
По суті зворотні займенники належать до особистих. Важливо згадати про цієї категорії займенників, так як їх неправильне використання може повністю спотворити сенс пропозиції.
Зворотні займенники вживаються з так званими зворотними дієсловами: вмиватися, зачісуватися, поранитися, лякатися, одягатися і так далі.
Зворотні займенники наступні: me, te, se (для однини), nous, vous, se (для множинного).
Приклади вживання зворотних дієслів і займенників:
- Je me lave. – Я вмиваюся.
- Il s’est habille. – Він одягається.
Вказівні займенники
Даний вид використовуються при заміні повторних імен іменників.
Прості вказівні займенники французької мови:
- celui – той;
- celle – та;
- ce;
- ceux – ті (чоловічий рід);
- celles – ті (жіночий рід).
Приклади вживання:
- Les livres de Michel sont trop difficiles, ceux de Julliette sont interessantes. – Книги Мішель занадто важкі, книги Жюльєтт цікаві.
- Regardez ces fleurs et achetez celles qui vous voulez. – Подивіться на ці квіти і купуйте ті, які вам хочеться.
Існують також складні форми займенників у даній мові.
Приклад:
- Quelle fleur voulez-vous: celle-ci ou celle-là? – Який квітка ви хочете – цей чи той?
Відносні займенники
Даний тип займенників французької мови визначає ставлення до предмета власникові.
Відносні займенники теж поділяються на дві групи:
- прості: qui (хто), que (що, який), quoi (що), dont (який), où (який).
Приклади:
Le livre que je lis est interessante. – Книга, яку я читаю, цікава.
L’homme qui est assis près de la fenêtre s’est appele Marcel. – Чоловіка, який сидить біля вікна, звуть Марсель.
- складні: lequel (який), laquelle (яка), lesquels (які, м. р.), lesquelles (які, ж.р.).
Приклад:
La fille avec laquel je parle est ma soeur. – Дівчина, з якою я кажу, моя сестра.
Присвійні займенники
Заміщають іменник з прилеглою до нього присвійним прикметником. Перед притяжательными займенниками у французькому обов’язково використання певного артикля. Також вони узгоджуються в категорії роду і числа з іменниками, до яких відносяться.
| особи/числа | єдностей. | множин. |
| 1 | le своїм голосом, своїм виглядом, la mienne | le notre, la notre |
| 2 | le tien, la tienne | le votre, la votre |
| 3 | le sien, la sienne | le leur, la leur |
Приклади вживання:
- Voilà ma veste, où est la tienne? – Ось моя куртка, де твоя?
- C’est ton livre, et c’est le своїм голосом, своїм виглядом. – Це твоя книга, а це моя.
- C’est votre stylo, où est le своїм голосом, своїм виглядом? – Це Ваша ручка, де моя?
Невизначені займенники
Даний тип займенників французької мови включає займенники, які дають загальне уявлення про предмет. Більшість з них поєднується з дієсловом у 3-му особі, однині. Невизначених займенників у французькому досить багато, у статті наведені лише деякі.
| од. число | мн. число | переклад |
| Autre | Autres | Інший, інша |
| Chaqun, chaqune | — | Кожен, кожна |
| Le même, la même | Les mêmes | Той же, та ж |
| Nul, nulle | — | Ніхто |
| Quelque | Quelques | Якийсь, деякий |
| Rien | — | Ніщо, нічого |
| Tel, telle | Tels, telles | Такий, така |
| Tout, toute | touts, toutes | Весь, вся |
Приклади вживання:
- Elle aime lire Dumas, Hugo, de Maupassant et autres. – Вона любить читати Дюма, Гюго, Мопассана та інших.
- Chacun veut visiter Musée du Louvre. – Кожен хоче відвідати музей Лувр.
- Je n’ai rien vu. – Я не бачив нічого.
Питальні займенники
Даний тип займенників формально нічим не відрізняється від відносних і також поділяється на прості і складні.
Приклади вживання:
- Que veut-il? – Що він хоче?
- Qui parle? – Хто говорить?
- Lequel choisis-tu? – Який ти вибереш?
Прямі й непрямі займенники
У французькому існує поняття прямого і непрямого доповнення. Додаток – член речення, який стоїть в будь-якому відмінку крім називного після дієслова.
Пряме доповнення у французькій мові не вимагає прийменника перед собою. Наприклад:
- Elle lit un journal. – Вона читає газету.
Додаток “газета” примикає безпосередньо до дієслова і не має прийменника. Отже, воно є прямим.
Непряме доповнення зазвичай йде після дієслова і вимагає перед собою привід. Зазвичай воно відповідає на питання “à qui?”, “à quoi?”.
- Je parle à ma soeur. – Я розмовляю з сестрою.
В даному прикладі “сестра” – непряме доповнення до дієслова.
Пряме і непряме доповнення замінюються відповідно прямими і непрямими займенниками у французькій мові. Вони завжди повинні узгоджуватися в категоріях роду і числа з замінним ними іменниками.
Займенники для заміни прямого доповнення:
| особи/числа | єдностей. | множин. |
| 1 | me | nous |
| 2 | te | vous |
| 3 | le, la | les |
Приклади вживання:
- Je mange la pomme. – Je la mange. – Я їм яблуко. – Я його їм.
- Il met sa veste. – Il la met. – Він одягає свою куртку. – Він її одягає.
- Marcel lit-il ce journal? – Il le lit. – Марсель читає цю газету? – Він її читає.
- Aimes-tu les fleurs? – Je les aime. – Ти любиш ці квіти? – Я їх люблю.
Займенники, що замінюють непрямі доповнення, схоже на ті, які замінюють прямі доповнення, відрізняючись лише формою третьої особи в однині та множині:
| особи/числа | єдностей. | множин. |
| 1 | me | nous |
| 2 | te | vous |
| 3 | lui | leur |
Приклади вживання:
Je le donne cadeau à ma soeur. – Je lui donne. – Я дарую подарунок моїй сестрі. – Я їй дарую.
Je parle à mes amis. – Je leur parle. – Я розмовляю з моїми друзями. – Я з ними розмовляю.
Важливо! Порядок займенників, що йдуть один за одним, є у французькій мові фіксованим.
Основні висновки по статті:
- у французькому реченні займенник виконує ту ж синтаксичну роль, що і в більшості індоєвропейських мов (в тому числі, російською мовою);
- французькі займенники поділяються на особові, вказівні, питальні, відносні, невизначені та присвійні;
- прямі й непрямі доповнення (і займенника) відрізняються наявністю або відсутністю перед ними прийменника;
- Уважне і грамотне використання займенників є одним з показників рівня знання мови.
