«Мертві душі» Гоголя — справжній скарб для людини, яка намагається пізнати російську культуру та історію, ментальність російського народу і його пристрасті. Майже всі чиновники у читача викликають огиду, бо вони скупі, пролазливі і прагнуть лише до збагачення шляхом хабарів. Найбільш яскраво коло чиновників з «Мертвих душ» показується в епізоді, коли Чичиков приходить в палату, щоб оформити куплені мертві душі. Спочатку йому всі відповідають холодно, посилають до інших чиновникам, натякаючи на те, що треба б заплатити, щоб його купчу взяли до уваги. А вирішується це все тим, чого так багато було і є на Русі: потрібними знайомствами. Чичиков звертається до голови палати, Івану Григоровичу.
Іван Григорович — це вихована і шанована в місті людина, однак не має належної інтелекту, щоб зрозуміти, яку махінацію збирається провернути Чичиков. Він люб’язно зустрічає головного героя при першій зустрічі, приймає його у себе вдома, зустрічається з ним і на інших заходах, вважаючи його найдостойнішим паном і мало не своїм другом, бо і з його легкої слівця Чичикову допомагають оформити купчої на мертві душі.
Всю чорноту всередині голови палати читач може побачити, коли чиновники дізнаються про те, що у них буде новий генерал-губернатор, який дізнається про всі хабарі і вижене всіх негідних чиновників, правлячих містом. Як тільки він дізнається про генерал-губернатора, йому стає погано, він блідне і двох слів зв’язати не може. Примітно, що прокурор від цієї новини і зовсім помер, мабуть, настільки багато за ним гріхів, що його серце не витримало. Наскільки тоді величезні гріхи голови палати? Про це читач може лише здогадуватися.
Найбільш точний опис всіх чиновників і голові дає Собакевич, якого спочатку читач сприймає не надто серйозно, адже він лає всіх підряд, йому нічого не подобається, проте ж Чичиков і йому здався гідною людиною. Потім же читач розуміє, що слова Собакевича — не просто бурчання на порожньому місці, а це насправді так: чиновники — це шахраї, а в палаті шахрай сидить на шахрая і шахраєм поганяє.
Дуже шкода, що роман закінчується одним томом, головного героя автор розкрив перед читачем тільки в кінці цього тома, так що варто було б чекати продовження, але його не сталося, тому робити висновки можна лише по одній частині «Мертвих душ». Чичиков з легкістю обдурив всіх чиновників міста, включаючи голову палати, що говорить не тільки про хитрощі Чичикова, а й про дурниці Івана Григоровича.
