На думку вчених, Римська імперія була аграрною, сільськогосподарською державою. У містах проживало лише 10%, а на території Апеннінського півострова – 30% населення. Найбільш великими містами Стародавнього Риму того періоду стали Рим, Трір, Олександрія, Карфаген. Їх історія цікава і захоплююча.
Підстава Стародавнього Риму
Найвідомішим містом-державою Стародавнього Риму була його столиця – Рим. Існує красива стародавня легенда про заснування міста Ромулом, що убив свого брата Рема. В їх честь і було дано назву місту Стародавнього Риму – його столиці.
Скульптура вовчиці, яка вигодувала братів, нащадків царя Енея, до цих пір зберігається в одному з музеїв міста. Розташувався він на семи пагорбах і низинах між ними в долині річки Тібр. Найзнаменитіші з пагорбів – Палатин, Авентін і Капітолій.
Історія міст Стародавнього Риму налічує понад 2 тисячоліть. Заснований він був ще в 754 році до нашої ери як центр об’єднання декількох племен, що жили на прилеглій території: етрусків, сабінян, латинян. Але найбільший розквіт Рим пережив часи нашої ери, в пору розширення імперії. На пагорбах височіли величні споруди знаті, в низинах жила біднота.
Структура
Місто мав радіальну структуру. Дороги, які йшли до Риму, отримували природне продовження в самому місті і об’єднувалися форумом – великою площею в центрі міста, на якій розташовувався Сенат, ринки. У Римі з одного боку головного форуму перебував Колізей, побудований в 72 році нашої ери і вміщав 50 тис. городян. Тут влаштовувалися гладіаторські бої або бої гладіаторів з дикими тваринами.
З іншого боку – Храм Вести, побудований на честь богині домашнього вогнища. Приваблювало городян Марсове поле, призначене для відпочинку. Тут були розбиті парки, сади. Поруч знаходилися Мавзолеї.
Найбільш пафосного була вулиця патриціїв. Патриції – це найбільш знатні мешканці міста, вони займали високі чиновницькі місця, могли обиратися в сенат. Між собою головні магістралі з’єднувалися численними вуличками та провулками, мали хаотичний характер.
Які споруди створювали вигляд міст Стародавнього Риму?
В архітектурі міста виділялися будинки знаті, які стали архітектурними пам’ятками, храми, форуми, палаци імператорів. Вони говорили про могутність і велич Римської імперії, вихваляли своїх засновників. Кожен імператор залишав після себе могутні споруди, які дивували городян своїми масштабами, красою і силою інженерної думки.
Бідні городяни або плебеї проживали в низинах, в будинках, які мали мало зручностей. Найчастіше це були багатоповерхові інсули, схожі на нинішні багатоповерхівки. Верхні поверхи цих будинків найчастіше зводилися з дерева.
Предметом гордості стародавнього Риму були акведуки – канали або труби, по яких в місто доставлялася чиста вода. Завдяки їм працювали численні фонтани і терми, громадські туалети, зеленіли сади.
Терми або римські лазні відрізнялися великими розмірами. У них, крім банних відділень з холодною і гарячою водою були басейни, бібліотеки, бігові доріжки. Поряд з термами розбивалися парки. В імператорських палацах будувалися свої лазні.
Місто постійно будувався, і деякий час стояв без міських стін. Лише за правління Авреліана в стародавньому Римі були зведені нові стіни довжиною 19 км. Їх ширина становила близько 3,6 м, а висота сягала 6 метрів. У стінах перебували 11 головних воріт, підступи до яких прикривали вежі з бійницями.
Населення стародавнього міста Рим
Населення міста в період Римської імперії постійно збільшувалася. Чисельність у часи розквіту сягала 49 мільйонів чоловік. Чим займалося населення стародавнього міста Рим? Багаті вели дозвільний спосіб життя. Вони відпочивали і розважалися. У столиці влаштовувалися бої гладіаторів, полювання на диких звірів, гонки на колісницях.
Основна маса городян вставала рано. Хтось працював на полях, займався ремеслом. Політики та громадські діячі розробляли стратегії розвитку міста та імперії. Працювали школи, бібліотеки. Забезпечені батьки віддавали своїх дітей в школу з 6 років. Там їх спочатку навчали грамоті, письму, потім геометрії, історії, літератури та ораторського мистецтва.
Діти плебеїв повинні були працювати. Важко в Римі жили раби, захоплені під час війн. Вони виконували найбруднішу і важку роботу. Міцних і витривалих чоловіків змушували виступати на гладіаторських боях.
Трір
Трір був закладений імператором Августом в 17 році н. е. на землі Галлії, біля річки Мозель. Родюча земля в союзі з водою могла стати чудовою годувальницею для римських легіонів, які воювали на території нинішньої Німеччини. Вигідне географічне розташування сприяло процвітанню торгівлі, виноробства.
У III столітті нашої ери Трір, як один з головних міст Стародавнього Риму, став західною столицею імперії. Імператор Діоклетіан навіть назвав його «другим Римом». В цей період населення міста стало зростати.
В якийсь момент з волі імператора Костянтина Трір мало не став столицею Римської імперії. Він оселився тут, вирішивши влаштуватися надовго, навіть побудував величезні лазні. Правда, ними так і покористувалися за призначенням. Занадто дорого лазні обходилися для міського бюджету.
За наказом Костянтина і прохання його матері Олени в Трірі був побудований собор і церква Богоматері. Але сімейна драма завадила цьому: син від першого шлюбу і друга дружина імператора були викриті в перелюбстві і страчені. Побожний Костянтин поїхав у Візантію, а Трір став слабшати. У V столітті його захопили франки, а в IX столітті місто практично повністю був знищений вікінгами. Але пізніше Трір був відновлений.
Місто живе і зараз. У ньому збереглися багато римських часів споруди: терми, базиліки, останки стародавнього амфітеатру, Чорні ворота, собор занесені в список об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вони не дають городянам забути про багату історію рідного міста.
Олександрія
Місто Олександрія був заснований Олександром Македонським в 334 році до н. е. На відміну від Риму тут була прийнята регулярне планування вулиць. Тобто вулиці були розбиті на прямокутні або квадратні квартали. За проектом містобудівника Гипподама місто ділився на священний, громадський і приватний район.
Довгий час Олександрія залишалася столицею Єгипетської держави. Найбільший місто став провінцією Римської імперії після захоплення країни імператором Октавіаном 30 року н. е. Він став одним з основних міст стародавнього Риму, найбільшим торговельним центром, морським портом і сільськогосподарської вотчиною країни.
Прославилася Олександрія і як науковий центр. Тут працювала найбільша бібліотека, де зберігалося понад 500 сувоїв. Але в часи Цезаря бібліотека згоріла. На березі Середземного моря височів 120-метровий Фароський маяк, визнаний одним із 7 чудес світу. Він простояв майже 10 століть і зруйнувався під час землетрусу в XIV столітті. Ще в III столітті до нашої ери тут з’явився Мусейон, аналог наших академій наук, в якому в різний час працювали математик Евклід, вчений Архімед, географ Страбон.
Карфаген
Карфаген знаходився в Північній Африці. Він був заснований фінікійцями у 814 році до нашої ери в якості торгового порту. Згодом Карфаген став столицею Карфагенського держави. У карфагенян був сильний флот, вони були вправними моряками і панували на море.
Одним з найбільш вмілих полководців був Ганнібал, що присягнувся батькові на вівтарі, що буде боротися проти Риму все своє життя. Він виконав свою клятву. Але у римлян була велика армія на суші, і найдавніша фінікійська столиця підкорилася імперії після декількох Пунічних воєн, що тривали близько ста років.
У 146 році до нашої ери Карфаген упав. Жителі спалили себе, закрившись в храмі. Прийшло військо зруйнувало місто. Залишилися карфагеняни були захоплені в рабство. Через сто років після його взяття місто відбудували заново за наказом імператора за подобою Риму. Карфаген став третім за величиною римським містом з населенням близько 300 тисяч осіб. Але якогось політичного впливу місто вже не мав.
З Карфагена багаті римляни правили своїми землями в Африці. Тут процвітали мистецтво, культура, торгівля. Римляни побудували цирк, амфітеатр. Як і в столиці, гігантський акведук доставляв воду в будинки, палаци, лазні. У IV столітті Римська імперія прийшла до занепаду, що спричинило за собою кінець багатьох міст, в тому числі і Карфагена.
Тімгад
Будівництво міст у стародавньому Римі не зупинялося. У першому столітті нашої ери римляни почали будувати поселення на кордоні імперії для захисту від набігів диких племен. Одним з них став Тімгад, заснований в Північній Африці.
Невелика військова база в 16 га була перебудована в місто і оточене потужною стіною на кошти сенату. Жили тут колишні солдати зі своїми сім’ями. Так само як і в інших римських містах, Тімгад перетинали дві вулиці: із заходу на схід – декуманус, з півночі на південь – кардо.
Вулиці були виділені тріумфальними арками. Квартали ділили місто на квадрати і прямокутники. У центрі знаходився форум, обнесений стіною. Тут кипіло суспільне життя.
Найбільшим будовою Тимгада став Капітолій, храм на честь верховних божеств Юпітера, Мінерви і Юнони. Жителі міста були в основному заможними людьми, тому для них були побудовані просторі будинки з басейном (имплювием) всередині, куди збиралася дощова вода, з двором (перистилем) і садом.
Антіохія
Антіохія – місто на узбережжі Середземного моря (нині це узбережжя Туреччини). Заклав його один з воєначальників Олександра Македонського Селевк неподалік від лаврової гаї. За легендою саме тут Зевс перетворив німфу Дафну за її ж прохання у дерево. Не могла німфа, що дала обітницю безшлюбності, стерпіти ганьба, після того як Аполлон, любив Дафну до божевілля, зґвалтував її.
Селевк збудував місто, схожий по плануванню на місто Олександрію. Він був розділений на такі ж квадратні квартали. Спочатку були зведені міські вежі, потім на вершині пагорба — Акрополь. У центрі влаштовано красивий фонтан. Потім з’явилися храми на честь богів, палаци, театр.
Поступово місто розросталося. Сприяло цьому і вигідне географічне положення. Сюди заходили морські кораблі привозили товари для торгівлі з Азією. Таким чином, місто стало для римлян воротами в Азіатські землі.
Антіохія процвітала, населення зростало. Сирійці, які жили тут, любили пишні свята, гуляння. Може бути, тому і були покарані. Карою божою стали землетрусу. За сім століть місто зазнало 6 великих землетрусів, але щоразу відновлювався. У 450-525 роках місто двічі був стертий з лиця землі. Але мешканці вперто піднімали її з руїн. На жаль, зараз на місці колись найбільшого міста – пустка. Після завоювання Антіохії турками він поступово прийшов у занепад.
Історія виникнення інших міст Риму
Після утворення Римської імперії вся Італія підпала під її владу. Потрібно було будувати оборонні фортеці для її захисту, торгові центри. Населення Римської імперії розросталося, почалося переселення римських сімей на територію сусідніх земель. Такими колоніями стали міста Альба-Фученс, Коза, Палестрина.
Альба-Фученс
Назва цього міста походить від слів alba, має два значення: «пагорб» і «білий», і fucens, пов’язаний з розташованим недалеко озером Фучино. Перебував у місто гори Веліно і мав дуже важливе стратегічне місце розташування. Він захищав Рим від атак Ганнібала під час другої пунічної війни, охороняв підступи до столиці в роки Союзницької війни.
Відстань між містами було всього 68 римських миль, що дорівнює приблизно 126 кілометрів. У 303 році до н. е. Альба-Фученс був завойований римлянами і відбудовувалось за зразком інших міст: дві вулиці, що перетинаються в центрі, де розташовувалася площа (форум), власний амфітеатр, побудований на кошти керуючого Макрона.
Площа населеного пункту становила 34 га. Альба-Фученс розростався і багатів, поки імператор Калігула не наказав взяти під арешт префекта. Надто вже той любив плести придворні інтриги. Намісник і його дружина, боячись гніву Калігули, покінчили життя самогубством.
Коза
Місто розташований на вершині пагорба в Тоскані. Він спочатку був побудований як військова база для захисту римських міст. Тут проходила дорога імперії. Після того як загроза нападу зовнішніх ворогів ослабла, Коза стала сільськогосподарською провінцією. Розквіт Кози був недовгий. Одна з причин занепаду — проблеми доставки води на вершину пагорба.
Палестрина
Це один і найдавніших міст Риму. Заснований він був, якщо вірити легендам, Телемаха, сина Одіссея. На думку археологів, він існував вже в VII столітті до нашої ери. Палестрина розташований на високому пагорбі, в 37 кілометрах від Риму. В період могутності імперії тут відпочивали знатні і багаті жителі столиці. Величезний храм — пам’ятник Фортуні, богині долі і удачі, залучав імперську знати.
Сюди з’їжджалися люди з усієї величезної країни, щоб поклонитися їй і дізнатися своє майбутнє в оракулів. Але під час Громадянських воєн 83-82 року до н. е. було вбито все чоловіче населення міста. Згодом римляни побудували в Палистрине терми, ринки, храми і форуми. Теплий клімат дозволив місту перетворитися в курортну зону для багатих римлян.
Список стародавніх міст Риму можна було б продовжити. В II столітті нашої ери на території захоплених римлянами земель з’являлися нові міста, перебудовувалися за римським подобою поселення варварських племен. Деякі виникали на місці стоянки війська, наприклад, Будапешт, Бонн, Відень, Париж, Лондон. Деякі з них стали виноробними або торговими центрами.
Міста конкурували між собою в красі архітектурних будівель, багатстві, славі. Були побудовані школи, акведуки, храми, житлові будинки, майстерні. Минуло вже ціле тисячоліття з моменту утворення Римської імперії. Але до цих пір історія міст Стародавнього Риму приваблює нас своїми таємницями.
