Одним з другорядних персонажів твору є Дмитро Миронович Коршунов, одноліток і друг дитинства головного героя роману Григорія Мелехова.
Митька представлений письменником в образі козака, що походить з багатої сім’ї. В юності Митька відрізняється зовнішністю високого, худого хлопця з прямим коротко обстриженим волоссям, вузьким білим чолом і увалистой ходою. Головною відмінною рисою є його зелені блискучі очі, що нагадують котячі з непокірним поглядом. Після трьох років служби у козацькому загоні Митька змінюється докорінно, ставши плечистым, сутулившимся і пополневшим козаком з загрубілим обличчям і важким голосом.
До вподоби Митька – веселий, відчайдушний козак, люблячий послухати сороміцькі пісні та анекдоти.
Характерними рисами Митьки Коршунова письменник називає його непослух, бунт і гордість, що виражаються в забіякуватості і єхидства. Крім того, Митька зневажливо ставиться до представниць жіночої статі і нешанобливо ставиться до старшого покоління. Незважаючи на свою безстрашність, Митька живе безтурботним і бездумної життям, мислячи просто і примітивно. Почавши службу, Митька проявляє себе як неблагополучний козак, який отримав дві судимості, обвинувачений в згвалтуванні і пограбуванні.
Беручи участь у військових діях, Митька проявляється ризикованість, розбійну спритність, відвагу і мужність, але при цьому не гребує крадіжкою у своїх же товаришів по службі, а також жорстокістю по відношенню до полонених.
З початком Громадянської війни Митька Коршунов стає членом карального загону, який бореться проти армії більшовиків. У цей період виявляються найбільш негативні якості характеру Митьки, виріс до офіцерського чину і став катом, що виражаються в його нещадної жорстокості. Після тортур з участю Митьки ні один з полонених не залишається в живих, при цьому на совісті Митьки не тільки вбивства червоноармійців, але і ні в чому неповинних людей, дітей, стариків, жінок. Високий офіцерський чин присвоюється Дмитру Коршунову не за прояв героїчних якостей, а за справний і старанне виконання своєї нелюдської служби, яку він невтомно і душевних страждань виконує на всьому протязі Громадянської війни.
Кульмінацією розкриття образу Митьки Коршунова стає сцена його власноручного вбивства сім’ї комуніста Михайла Кошового, включаючи малолітніх дітей і літню матір.
На прикладі образу Дмитра письменник наочно демонструє негативні людський якості, яскраво виявляються під час народних хвилювань, немилосердность, нелюдяність, жорстокість.
Твір про Митьку Коршунова
У романі “Тихий Дон”, написаній Михайлом Олександровичем Шолоховим в період з 1925 по 1940 року, присутня герой на ім’я Дмитро Коршунов. Він є другом Григорія Меліхова, одного з головних персонажів твору, а також братом його дружини Наталії. Батько і дід Дмитра були забезпеченими людьми і користувалися відмінною репутацією на своїй батьківщині, Татарською хуторі. Незважаючи на це, любов до праці у героя є з дитинства.
Говорячи про характер героя, на розум приходять такі слова, як нахабний і норовистий. Це було видно навіть по його погляду й очі, які схожі на котячі. Була ситуація, коли він не зміг стримати свої бажання і поглумився над Єлизаветою Мохової. Після цього випадку йому навіть вистачило нахабства спробувати загладити свою провину, надіславши до батька дівчини сватів і виставити себе на роль нареченого. Зовсім не дивно, що Коршунов був вигнаний звідти зі скандалом, за ним навіть спустили собак.
Після цього випадку він починає постійно проводити час за грою зі Степаном і проводити час з легкодоступними дівчатами. Ще одним негативним якістю даного героя є його ставлення до людей старшого віку. Це можна зрозуміти, виходячи з його глузувань над дідом Гришакой.
Особливо сильно Дмитро Коршунов відзначився під час війни. Крім того, після війни він постає людиною абсолютно іншим, його було не впізнати, його образ став більш неприємним. Його закликали в полк в 1914 році, а приєднавшись до козаків на рідному хуторі, він потрапляє в каральний загін. Саме в цьому загоні в повній мірі можна побачити жорстокість і безжалісність героя. Побиття і вбивства приносили йому неймовірне задоволення, він вважав це своєю справою. Самим жахливим вчинком було вбивство Михайла Кошового і всієї його родини, яка була не винна за вчинки сина. Михайло отримав розплату за те, що він був червоним і за свої діяння на хуторі. Такий вчинок було неможливо пробачити, тому від Дмитра відвертається все його оточення.
Дмитро Коршунов є негативним героєм, яких в літературних творах нараховано не так багато. Він безжалісний і жорстокий, кровожерливий і злий, не має при цьому ніяких позитивних якостей.
Варіант 3
Дмитро Коршунов – це другорядний персонаж, який пізніше став одним з центральних, але негативних героїв.
Коршунов – це непокірний чоловік, приблизно одного віку з Григорієм Мелеховым. Його зовнішність говорить сама за себе: нахабний погляд і жахливу поведінку. Дмитро народився в сім’ї козацького роду. Його дід має безліч медалей і нагород за військові заслуги. Дідусь має величезний авторитет і повагу серед сусідів та жителів села. Коршунов – це рідний брат одного з другорядних героїн, дружини Мелехова, Наталії.
Всі негативні риси Дмитра проявилися ще в довоєнний період. Шолохов розповідає, що Коршунов жахливо і нешанобливо ставився до літніх козакам, мав зневажливе ставлення до жінок. Він, без докорів совісті, міг поцупити або обдурити когось. Все це робив тільки задля своєї вигоди.
Одного разу справа дійшла до того, що нахабний Коршунов просто примусив до інтимної близькості козачку. Після скоєного, він зрозумів, що скоїв жахливий вчинок і все-таки вирішив узяти в дружини цю дівчину. Сім’я козачки була категорично проти весілля, не хотіла родичатися з ґвалтівником. Незабаром, його зганьбили на все село і найближчі околиці.
Як тільки почалася Перша світова воєн юного Коршунова відправляють на службу. Він за ці три роки змінився дуже сильно. Він погладшав, плечі стали ще ширше, з’явилися чорні вуса, як у козака. Його обличчя стало більш грубим, він став здаватися ще старше, ніж є.
Коли почалася революція і всі ці переполохи, Коршунов поповнив козачі загони, які завзято боролися проти Червоної армії. Саме в цих загоном Дмитро проявляє себе жорстко і нещадно. Він, не кліпаючи очима, виносить вироки про смертельних страти всім червоноармійцям і їх товаришем.
За всі ці дії, молодого Дмитра направляють на службу в каральні загони. Ці загони особливо відрізнялися своєю жорстокістю і непохитністю. Там вбивали навіть простих мирних людей.
За весь час, поки служив, Коршунов домігся багато чого: офіцерського чину. Геройськими якостями він, звичайно, не мав. Всього цього він домігся своєю старанністю, нелюдськими вчинками, які виконував. Він не шкодував людей, не втомлювався від крові. Він ненавидів усім серцем більшовиків і губив їх.
Коли Коршунов воює, той думає про Мішу Кошового, який палко підтримував нову владу. Коли Дмитро приїхав на хутір, безжально розправився з усією родиною Кошового.
