Одинцова ганна – один з улюблених жіночих образів Тургенєва. Вона є однією з головних героїнь у романі «Батьки і діти».
Її історія змушує перейнятися співчуттям. Молодою дівчиною вона вийшла заміж, щоб не бідувати. Свого чоловіка вона не любила, так як він був старий, але багатий. Одинцов помер, залишивши дружині все своє майно.
Склалося так, що за все своє життя нікого Ганна не любила. Головне в житті для неї – самостійність і головне, ні від кого не залежати. На її біду в неї закохуються відразу двоє молодих людей: Євген Базарів і Аркадій Кірсанов. Два друга. Її почуття далекі від симпатії і до Євгена, і до Аркадію.
На момент початку оповідання Ганні Сергіївні двадцять вісім років. Вона була гарна, струнка і спокійна. Обидва товариші бачили, як вона граціозна і, що ще більш значуща розумна і освічена. З легкістю вона підтримувала практично будь-яку тему за розмовою, ніж мала у своєму розпорядженні до себе. Але незалежно від краси і чарівності, вона була холодною й неприступною. Ні кого не підпускала вона близько до своєї душі.
У романі неодноразово зазначалося, що вона любить комфортні, навіть розкішні умови, але не переносить світського суспільства.
Несподівано для себе вона проявляє інтерес до особистості Євгена. Але тут-то вона усвідомлює, що якщо дасть волю почуттям, то втратить спокій. Саме тому, хотіла вона цього чи ні, вона дає відмову молодій людині. Сам Базарів зрозумів, що Анна хоче любити, але боїться і в цьому її проблема. На жаль, душа Ганни Сергіївни так і залишається холодна і байдужа. Коли вона дізналася, що Євген Базаров вмирає, то поїхала попрощатися. Але, навіть спостерігаючи за майже неживим тілом Євгенія, вона не змогла відчути ні любові, ні трепету, ні скорботи. Вона так і не дала відчути Євгену того, чого він хотів в останні хвилини свого життя. Вона зруйнувала ту саму зв’язок, якої, може, і не існувало зовсім.
В кінці романі читач дізнається, що Анна знову вийшла заміж. Її шлюб такий же нещасливий, як і перший. Заснований він лише на вигоду для самої себе і для власного комфорту, до якого юна княжна так звикла.
Співчувати Ганні чи ні, вирішує сам кожен читач, однак можна зрозуміти – не можна жити під замком від свого серця і своїх почуттів.
