Характеристика і образ князя Мишкіна в романі Достоєвського Ідіот твір

Основним персонажем твору є князь Лев Миколайович Мишкін, якого письменник представляє в образі двадцятишестирічного високого молодого людини, що має густе біляве волосся, блакитні очі, запалі щоки і востренькую борідку.

Зовнішність Лева Миколайовича нічим непримітна і відрізняється блідістю тонкого, сухого особи з пильним виразом очей і тихим, ніби примиряє голосом.

Письменник характеризує Мишкіна вихованою, освіченою людиною, що розташовує до себе оточуючих, демонструючи простакуватість, добре ставлення, а також здатність визначати кращі людські якості, які для деяких людей здаються деякими дивацтвами.

Князь Лев Миколайович є з раннього дитинства круглою сиротою, які страждають важкою формою епілепсії, вихованим опікуном Павлищевым. Мишкін має знатне, але бідне походження.

Сюжетна лінія роману побудована навколо приїзду князя Мишкіна в Росію після лікування у швейцарській клініці, в яку був спрямований ще за життя опікуна, для зустрічі з залишилася родичкою Епанчиной Єлизаветою Прокофьевной.

У російській столиці Мишкін зустрічає головну красуню Петербурга Настасію Пилипівну, яка закохується в дивнуватого молодої людини, не припиняючи любовної інтрижки з багатим купцем Рогожиним. Почуття князя до Настасьї Пилипівни взаємні, але його любов до молодої жінки заснована на жалості і нескінченному співчуття до Настасьї Пилипівни, які виходять з розуміння її суспільної ганьби у відносинах з кількома чоловіками. Крім того, Мишкін одночасно відчуває ніжні і щирі почуття до дочки Епанчиной Аглае, чарівній дівчині. І ці почуття змушують Лева Миколайовича розриватися між двома коханими жінками.

Рогожин, незважаючи на прекрасні приятельські стосунки з Мишкіним, постійно відчуває ревнощі до князя з-за його любовних відносин з Настасьєю Пилипівною, яка призводить до трагічних наслідків у вигляді замаху на Льва Миколайовича, врятувався лише через напади епілепсії, та вбивства Настасії Пилипівни.

Дивіться також:  Образ і характеристика Лонгрена в повісті Гріна Червоні вітрила твір

Після смерті дівчини князь Мишкін остаточно втрачає розум і виявляється знову в європейській клініці без надії на одужання.

Розкриваючи образ головного героя роману, письменник проводить паралель між Мишкіним і Ісусом Христом, доводячи, що люди, які мають позитивні людські якості, знаходять найбільше страждань у своєму житті.

Твір про князя Мишкіна

У творі Достоєвського “Ідіот” знайшли собі місце безліч різних персонажів та образів, через які автор виражає ту чи іншу думку, яку йому хотілося б донести до свого читача, і дати зрозуміти, те, що він хотів цим сказати. Одним з таких образів є образ князя Мишкіна.

Мишкін – це чоловік середніх років, візуальний образ якого автор не зволив надати. Мишкін постає перед нами, як людина досить тонкої душевної організації, який здатний піти на емоційні вчинки і дії. Він людина, тільки що покинув психіатричну лікарню, з-за чого автор показує його як людину дуже наївного, навіть по-дитячому довірливий, з-за чого до нього притягуються люди, навіть самі неординарні особистості, з якими звичайна людина не став би мати справ, однак Мишкін зовсім не з звичайних людей. Також, поряд з його наївністю в його характері присутня чимала неосвіченість і легка слабоумство.

Мишкін всім своїм виглядом показує наскільки зломила його характер психіатрична клініка, у якій він знаходився досить тривалий час, а після виходу з неї став зовсім іншою людиною, який не здатний навіть сам приймати рішення, що і коли йому робити, так як звик, що за нього це роблять медичний персонал клініки.

Цей чоловік дуже любить людей, намагаючись допомагати оточуючим всім, чим тільки може. Він готовий віддати все за кого, аби тільки допомогти, адже він переслідує тільки одну мету – допомагати оточуючим. Саме в цьому прагненні автор показує його добродушність, приємний характер, і дуже добре серце, в якому знайдеться місце кожній людині, ким би він не був.

Дивіться також:  Твір по картині Рачкова Дівчинка з ягодами 6 клас

Він також володіє якістю бачити в людях те, якими вони є всередині, а не те, якими вони здаються зовні, так як він звик судити про людину не по зовнішньому вигляду, а по його діям, переконанням, ідеалам і цінностям. У кожній людині він бачить щось унікальне, щось відрізняє кого-то від іншої людини, і саме тому люди до нього тягнуться, адже він дає їм побачити їхню справжню суть, дозволивши їм дізнатися те, що вони унікальні і прекрасні, що дає можливість жити в радості. Саме цим і займається Мишкін, а саме приносить людям радість. Автор зробив його таким, щоб показати, що в останню чергу треба оцінювати людину за зовнішнім виглядом і його минулого.