Твір про Кукшина
Авдотья Никитишна Кукшина є другорядним героєм твору і одним з яскравих жіночих образів роману.
Кукшина описується автором як емансипована представниця стану поміщиків, наслідує радикальних поглядів і є прихильником нігілізму. Будучи кинуту колись чоловіком і не викликає інтерес у інших чоловіків, Авдотья захоплюється точними науками, вивчає становище та права жінок в інших країнах світу, так як вважає себе феміністкою, не сприймає компромісів і різко безцеремонною манері висловлює власну думку.
При цьому в спілкуванні з співрозмовниками Кукшина проявляє себе як розкута, вульгарна, неохайна жінка неприємної зовнішності, обожнює випивку та тютюнові вироби. В її будинку, де вона керує одноосібно, постійний безлад і бардак, всюди розкидані речі, книги, сигаретні недопалки, одяг.
Для Авдотьї характерно відсутність людських, душевних почуттів і прояв ознак дурниці, хамства, грубості. Вона здатна легко розв’язати без приводу сварку, в якій не буде замислюватися про вирази та висловлювання. Однак сама жінка позиціонує себе як великодушного, гарного і порядну людину, але ніколи не забуває образи, які заподіяли особисто їй. Поставивши перед собою яку-небудь мету, Кукшина прагне до її досягнення будь-якими доступними способами і засобами, готова навіть на вчинення непорядну і непривабливого вчинку, але при цьому впевнена у власній безгрішності.
Дивлячись на Кукшина, неохайно і без смаку одягаються з награним і безособовим виразом обличчя, створюється відразливе, неприємне враження, оскільки всі емоції і вчинки жінки несуть відтінок неприродності.
Беручи участь у бесідах і самовпевнено думаючи, що є активним нігілістом, Авдотья сприймається в очах оточуючих людей як недолуга й незграбна жінка, яка не має ніяких елементів жіночності, чарівності, чарівності.
Товариші Кукшиной ставляться до жінки з неймовірним терпінням і намагаються спокійно сприймати всі її витівки і стервозний характер, але поступово, і вони відвертаються від Авдотьї і припиняють спілкування.
Розкриваючи образ Авдотьї Кукшиной, письменник підкреслює, що всі характерні особливості героїні обумовлені її жіночої неповноцінністю, ущербністю та відсутністю повноцінного особистого щастя. Жінка внутрішньо переконує себе, що займається благородною і гідною справою, агітуючи за нігілістичні принципи, в якому знаходить вихід порятунку від переживань про своє невдале жіночій долі і черпаючи для себе внутрішнє натхнення.
З точки зору автора роману, що зображує Авдотью Кукшина з використанням методу сатири і пародії як карикатуру на головного героя Євгенія Базарова, такі жінки здатні позбавити авторитету навіть самих грамотних і далекоглядних людей, але, на жаль, дані представниці жіночого роду досить численні в сучасному суспільстві.
