Персонажі повісті Панночка-селянка яскраві, кожен зі своїм характером.
Ліза – дочка поміщика Муромського, розпещена люблячим батьком. Вона не дурна, отримала відповідне дворянці виховання – вільно говорить французькою і англійською мовами, музикує (подарованих їй віршах вона чує мелодію і пише, грає її), добре їздить верхи, любить читати. Також полюбляє прогулянки – автор кілька разів підкреслює, що дівчина «смаглява», засмагла. Це не було модно в російській дворянській середовищі і говорить про її незалежний характер. Описуючи її зовнішність, А. С. Пушкін відзначає, що вона мила, струнка, чарівна. Чорні очі додають їй чарівності і справляють незабутнє враження на молодого сусіда – сина поміщика Берестова.
Привабливість Лізи не вичерпується зовнішністю. Весела вдача, доброта, любляче серце і разом з тим пустощі, схильність до пустощів, деяка легковажність та легковажність доповнюють образ і викликають симпатію до героїні. Батько радіє всьому, що вона робить, дівчина майже не знає заборон. І, зіткнувшись з проханням батька не спілкуватися з сусідами, знаходить спосіб «послухатися» і задовольнити цікавість. Затіяна витівка обертається серйозним взаємним почуттям. Несподіване примирення сусідів дає можливість закоханим з’єднати свої долі, до загального щастя.
Добра, світла повість з трохи наївним сюжетом. Її герої приємні, викликають щирі почуття, їм хочеться співпереживати, радіти за них. Повість дає можливість вірити в любов.
В історії російської класичної літератури твори А. С. Пушкіна займають особливе місце. Його поезія і проза відкрили нові сторінки в розвитку російської мови, стилістики та образності. Цикл «Повести Белкина» віддає данину романтизму і мріям про кохання. У повісті «Панночка-селянка» можна при бажанні побачити мотиви європейської літератури, адаптовані під російські реалії. Конфлікт батьків, відбився на дітях, у повісті набуває комедійний відтінок. Гіпертрофовані русофільство і англоманство, небажання за зовнішніми проявами побачити суть людини – явища, характерні і для сучасності.
