Деякі цілком нейтральні і навіть позитивні визначення під впливом часу та стереотипів іноді перетворюються на свою пряму протилежність. Якщо запитати на вулиці: «Хто такий хачик?», можна натрапити на досить грубі і образливі інтерпретації. І слово «чурка» буде одним з найбільш важливих, оскільки в голові сучасників жорстко зафіксований образ якогось шкідливого заробітчанина з південних регіонів.
А як насправді?
Потрібно заглянути в вірменську мову. На батьківщині цього ємного терміна можна зустріти повноцінний оригінал. Адже Хачик – самостійне і дуже поширене ім’я, популярне у хрещених вірмен протягом багатьох століть. Повна версія звучить як Хачатур. Християнська громада знає і безліч спільнокореневих понять:
- хач – класичний хрест;
- хачатур – даний хрестом або божий дар, а також ім’я;
- хачик – позначення вірмен-християн, використовуване турками;
- хачкар – хрест, вирізьблений на кам’яній стелі.
Як бачите, це нітрохи не образливе поняття, цілком доречне в пристойному суспільстві. Однак ситуація залежить від контексту.
