Розкуркулення
Остаточне рішення про ліквідацію куркульства було прийнято Леніним і його соратниками вже в листопаді 1918 року. У лічені місяці були створені комітети бідноти, до складу яких входили, як правило, наймити, перш працювали на заможних селян. Вони розгорнули затяту боротьбу з куркулями.
У кулаків відбирали землю, реманент і так званий продовольчий надлишок. Що собою представляв цей надлишок, не зміг би пояснити жоден член комітету бідноти. Заможні селяни опинилися в нестерпних умовах. Вони були позбавлені можливості заробляти. А вже через декілька років більшу частину з них відправили в Сибір. Багато гинули по дорозі від холоду і голоду.
У радянський час слово “куркуль” стало синонімом до таких слів, як “скнара”, “накопичувач” . Пропаганда працювала настільки ефективно, що вже в тридцяті роки мало хто замислювався про істинному значенні цього неологізму. І тільки в 60-і в літературі стали з’являтися твори, що оповідає про трагічну долю селян. Причому не лише заможних. Спершу в Сибір відправляли кулаков, потім так званих середняків. Одне з художніх творів, які розповідають про жертв розкуркулення, – “Хліб для собаки” Тендряков.
