Автобуси, як і багато речей у побуті, мають глибоку історію створення, ідеї та її втілення. Винаходи цього виду мають глибокі корені і безперервно пов’язані з історією трамваїв, поїздів та тролейбусів. Ніщо з цього не могло з’явитися в сучасному вигляді без парового двигуна, який з’явився ще в кінці XVIII століття. Винахід автобуса стало величезним стрибком у світі транспортних технологій людства.
Перші автобуси на парових двигунах
Головною людиною в індустрії створення засобів пересування на період початку XIX століття став Річард Тревітік. Молодий технік використовував в своєму дітище вже відому на той момент систему парового двигуна і удосконалив її для перевезення великої кількості пасажирів. Звичайно, на сьогоднішній день 8 осіб – це занадто мало, але для того часу це було щось неймовірне.
Презентація (і перший рейс автобуса), відбулася в грудні 1801 року і наробила багато галасу в усьому світі. Тим не менше вони були мало поширені навіть на території провідних світових держав. Під час перших автобусів транспорт мав значні розміри і споживав величезна кількість ресурсів, але як символ індустріальної революції виконував свою роль на відмінно. Така машина вселяла надію у простих громадян і надихала на нові відкриття.
Перехід до електрики
Наступним етапом в удосконаленні перших автобусів став концепт транспорту, що рухається за допомогою електрики. Це сталося в 1885 році, а місцем створення знову стало місто Лондон. Новий технологічний автобус міг розвивати швидкість до 12 км/ч. В Росії таке технологічне диво увійшло у вжиток з 1901 року. Вітчизняний аналог марки “Дукс” міг вміщати до 10 пасажирів і розвивати швидкість до 20 км/год на протязі трьох годин.
Перші автобуси на електриці значно перевершили свої прототипи в частині потужності, але цього було недостатньо. Виробляти струм в таких великих кількостях і постійно заряджати транспорт було дуже невигідно, хоча важливою перевагою перед автобусами минулого був низький рівень забруднення навколишнього середовища.
Автобуси з двигунами внутрішнього згоряння
Транспорт, здатний перевозити велику кількість пасажирів на високій швидкості і без високих енергетичних витрат був справжньою мрією для винахідників XIX століття. Перший концепт такого типу використовували на заводі марки “Бенц” у 1895 році на основі вже наявних креслень двигуна і удосконалення першого автобуса. На початкових етапах у апарату було мало переваг перед конкурентами. Він так само міг вміщувати не більше 8 чоловік і розвивати швидкість до 15 км/ч.
У Росії час перших автобусів внутрішнього згоряння почалося в 1903 році на заводі “Фрезі”. Це був свого роду лімузин-кабріолет для 10 осіб. Транспорт мав 10 кінських сил і розвивав ті ж 15 км/ч.
Якщо говорити про перших рейсах автобуси для міських перевезень, то вони з’явилися в Лондоні ближче до кінця 1903 року. Російський аналог стартував у 1907 році в місті Архангельську. Він був розроблений німецькими інженерами і значно покращено. Новий автобус важив 6 тонн і міг вміщати до 25 осіб.
