На сьогоднішній день паспорт – це вид документа, який вважається обов’язковим у всіх країнах. Без нього, як без імені. Хоча кожна держава встановлює свої правила оформлення, змінюється порядок інформації, варіюється формат самого паспорта, все ж таки є загальні риси. Хто і коли придумав цей документ? Чому він став таким важливим сьогодні? Передумовою для збільшення важливості стали зміни в законах, соціальному устрої та форми правління. Про особливості ведення документації в Російській імперії і про появу паспорта на її території – в цій статті.
Походження слова
Слово «паспорт» родом з Італії, де, для того щоб ідентифікувати особу прибулого, потрібно було виписати йому папір із зазначенням прізвища, імені, по батькові. «Пасу» означає приходити куди-небудь, або приїжджати, а «порто» — це порт або гавань. Щоб пропустити людину в країну або випустити з неї, потрібно було з’ясувати особу і письмово засвідчити.
Так з’явилися цінні папери, що дозволяють покинути або повернутися в країну. У Німеччині, Франції цим словом довго називались усі документи, що виконують цю функцію. Незабаром такий великий імперії як Росія теж знадобилося регулювати переміщення людей, документально підтверджувати їх повноваження. Паспорт Російської імперії з’явився як окремий вид документів і був обов’язковим для тих, хто кудись виїжджає. По суті, зараз цю функцію виконують закордонного паспорта, яких може не бути у громадян, які не збираються виїжджати з країни. Що сприяло змінам?
Необхідність документів в Російській імперії
Аж до XVIII століття не було необхідності видавати паспорт громадянина Російської імперії. Цим словом називалися всі документи, які виписувалися того, хто приїжджав в Росію. Але в XVIII столітті з’явилася та сама книжка, яка зараз спадає на думку при згадці паспорта. А ті папери, які потрібні були для гостей країни, стали іменуватися «перехожі грамоти» або «проїзні грамоти». По них можна було перетнути кордон двох князівств, воєводств і в’їжджати в провінції.
Грамоти видавалися лише царем, потім цим почали займатися Сибірський, Посольський і інші накази, після чого таку роботу почали довіряти воеводствам. Дворяни належали до привілейованого стану, а тому якщо грамоти їм ще видавалися, то паспорт був не потрібен – їх ім’я говорило саме за себе. Селянам підтверджувати своє громадянство не було необхідності, вони не могли нікуди виїхати. Без такого документа могли пересуватися:
- лікарі;
- духовенство (крім мандрівних ченців);
- графи, барони, князі;
- дворяни;
- офіцери;
- чиновники;
- вчителі в університетах і гімназіях;
- торговці 1 і 2 гільдії.
Але в 1703 році розгорнулося будівництво нової столиці і потреби імперії зросли.
Паспорт Російської імперії
З-за великого будівництва Санкт-Петербурга, металургійного заводу Уралу, військових кораблів на Волзі і судноплавного каналу у Ладозького озера знадобилося багато майстрів і фахівців. Для їх обліку і вільного пересування по країні їм видавався паспорт Російської імперії (фото нижче). З ним вони могли перетинати кордони різних князівств і провінцій. Нарівні з цим Петро I посилив закон для дворян – їм теж ставав необхідний даний документ.
Ця система проіснувала до першої половини XIX століття. Трохи пізніше без паспорта, який запевняє, що його пред’явник є громадянином імперії, не можна було виїхати за межі міста. У зв’язку з появою іноземних майстрів імперія ввела паспорта-абшиды – відставні документи для тих, хто не збирався їхати на батьківщину, а залишався жити в Росії. У ньому писалися професія, характеристика працівника, дані, що засвідчують особу і дату, коли пред’явник абшида був узятий на службу. Імена писали по-російськи, щоб малограмотні поліцейські нижчих чинів не могли допустити помилки через незнання мови.
Поява нових функцій
Незабаром отримувати паспорт Російської імперії почали люди з різних станів, професій і категорій. Стало стільки громадян, що уряду було складно розібратися в правах кожного. Функції документа скоротилися, а Катерина II видала указ про те, що за наявність такої книжки потрібно платити. Раніше це вважалося незастосовним: продавати або як-небудь платити за свої привілеї низько, ніби зраджувати тим самим Батьківщину. Мито платили навіть іноземці, а ветеринари і лікарі вийшли з категорії професій, яким потрібна була «государева папір». Вони могли показати диплом про отримання медичної освіти, що давало право перетинати кордони.
У 1862 році при в’їзді в Росію гості країни мали відмітитися в «Книзі для записування засвідчень», а в 1894 році «Положення про види на проживання» вилучало обов’язкова наявність паспорта при знаходженні на місці проживання або переїздах в межах повіту. Чоловіки отримували «государеву папір» у 18 років, а жінки – у 21. Дружини вписувалися в документи мужів, а неповнолітні – до батьків. У зв’язку з війною 1914 року самостійні жінки змогли отримувати паспорти без дозволу на те чоловіків.
Терміни дії
Існували безстрокові паспорти Російської імперії. Вони належали почесним громадянам, дворянам і офіцерам, які надовго виїжджали з імперії з обов’язку служби. Хоча потім власники могли бути у відставці, вони мали право використовувати документ для своїх поїздок, так як термін дії не встановлено. Селянам видавалися паспорти терміном на 6 або 3 місяці, а потім вони повинні були повертатися, і в поліції продовжувати види на проживання. Це сильно підкреслював залежність простого люду і робітників від вищих чинів.
Якщо міщанин не мав доброї репутації, йому можна було оформити однорічний документ. Але ремісник чи міщанин з хорошою репутацією мали паспортні книжки, термінові документи, термін дії яких закінчувався через 5 років. Що цікаво, мито залишилася – її виплачували власники раз на півроку. Крім того, була сторінка для вклеювання паспортних марок, а фотографії не вважалися обов’язковими – не кожен міг їх собі дозволити.
Заміна на паспорт СРСР
Потреба у врегулюванні прав, що надаються «государевої папером», чітко простежується в останніх роках існування царської Росії. Постанови ще випускалися в 1906, 1914 році, але до 1917 року поправки стали не потрібні. Для паспорти Російської імперії рік розпаду імперії став одним з останніх. Тимчасовий уряд незабаром визнало цей документ є посвідченням особи, а до 1923 році імперські документи повністю припинили свою законну силу.
Так, 1917 став роком не тільки великих змін на території СРСР і сучасної Росії, але підштовхнув новий державний апарат до створення єдиного врегульованого документа.
Зовнішній вигляд
Документ 1913 року мав непривабливу обкладинку без герба, але паспортні книжки 1903 були наділені гербом імперії. Книжка мала 24 сторінки: 1 для імені власника російською, французькою і німецькою мовою, 2-й – професія, на 3-й – дата видачі. На 4 і 5 сторінці написано німецькою та французькою про те, з якою метою громадянин виїхав за межі імперії. На 6-й розташовується місце для фотографії, а аж до 15 сторінок, де ставили свій штамп прикордонники (до 19-ї стор.), були порожні аркуші. На 19, 20, 21-й – талон для митниці, на 22 – постанови, правила і випадки виключення з правил.
Зараз обкладинка на паспорт Російської імперії існує як оригінальна захист для сучасного документа, що дозволяє відчути зв’язок з попередніми поколіннями, що жили в царській Росії. Автентичні сувенірні копії мають ті ж стиль і орфографію, що використовувалися в дореволюційному державі.
