Лермонтов задумав свою поему ще в 14-річному віці і повертався до неї майже все своє подальше життя, доповнюючи і в корені переробляючи не тільки словесну складову поеми, але і її ідею і сюжет.
За всі ті роки, поки Михайло Юрійович створював «Демона», незмінною залишалася лише знаменита перша строчка – «Сумний демон, дух изгнанья». Саме з неї в 1829 починалася робота над поемою. Спочатку сюжет повинен був оповідати про демона, влюбившимся в черницю і погубившем її зло ангелу. При цьому події повинні були відбуватися поза певного часу, а навколишня обстановка носила умовний характер, не відволікаючи читача від філософських міркувань юного творця. В 1832 році, Лермонтов все ж вирішує приурочити дії у поемі «до часу полонення євреїв у Вавилоні», проте вже через два роки він вирішується відмовитися від цього варіанту, і переносить місце дії на скелястий берег моря, де «…південний теплий день грає яскравими променями». Таким чином, вже 1834 році починають з’являтися рядки, які увійдуть в останню редакцію поеми.
Суттєвий стрибок у творчості відбувається після поїздки Лермонтова в Грузію в 1838 році. Величні гори Кавказу надихають його, у Михайла Юрійовича починає складатися уявлення про тих місцях, куди і полетить його бунтівний Демон. Безлика черниця перетворюється в прекрасну Тамару, пейзажі невпізнанно змінилися, у поемі починають з’являтися конкретні деталі з життя і побуту Грузії, а так само опису прекрасної природи цього краю.
Сюжет так само зазнає змін – у Тамари з’являється наречений, «удатний князь» і противник Демона. Простежується вплив місцевого фольклору, оскільки Лермонтов бере за основу легенду про грозному гірському дусі, його любов до дівчини-грузинки і про ревнощі її нареченого. На початку другої частини ми так само можемо побачити відсилання до народних легенд, оскільки «гірський дух, прикутий в печері, стогне» – це не хто інший, як Амірані, аналог Прометея в осетинських і грузинських легендах.
Незабаром Лермонтов повертається в Петербург і різко починає переробляти поему. У 1838 створюються ще 3 редакції. Перша редакція, розійшлася в рукописних копіях у величезній кількості, датована восьмим вересня 1838 року. У тому ж році Михайло Юрійович вносить суттєві поправки в поему: характер Тамари пом’якшується, викреслюється частину тексту, що містить рядок, восхитившую іменитого критика Бєлінського, а так само Лермонтов доповнює твір клятвою Демона («Хочу я з неба примиритися…»). Саме у грудні 1838 року Лермонтов закінчив роботу над «Демоном». У 1839 Лермонтов являє поему для читання імператриці, але в результаті певних змін, до неї доходить спотворена версія. В 1842 році, після смерті Лермонтова, році цензура остаточно забороняє повну друк «Демона», публікуються лише уривки. Повністю поема буде опублікована лише в 1856 році, за кордоном, родичем поета.
