Доля Федора Михайловича Орлова була важкою і героїчною. Людина, чиїм іменем тепер названа вулиця в Москві, на жаль, мало відомий нащадкам. А разом з тим, біографія комдива Орлова – приклад сили, сміливості і любові до своєї Батьківщини.
Чим знаменитий Орлів?
Федір Михайлович майже все свідоме життя віддав військовій службі. Комдив Орлов брав участь у Російсько-Японській війні, пройшов Першу світову. У Великої Російської революції бився пліч-о-пліч з Фрунзе і досяг посади командарма 2-го рангу, що умовно можна порівняти з нинішнім званням генерала.
Федір Михайлович пережив 24 поранення і кілька контузій, а після інсульту був відправлений у тил, у відставку, де йому запропонували займатися адміністративною роботою. На жаль, світом він насолоджувався недовго. У 1941 році почалася Велика Вітчизняна війна, і Орлов вирушив на фронт добровольцем. На той момент йому було 63 роки.
Біографія Федора Михайловича Орлова
Федір Михайлович народився в селі в Білорусії.
Військову кар’єру розпочав з рядового в уланському полку, пізніше взяв участь у війні з Японією 1905 року. У званні унтер-офіцера брав участь у Першій світовій. А після 1917 року Орлов був відправлений на Кавказ для організації партизанських загонів.
У 1920 році отримує свій перший Орден Червоного Прапора (до цього вже мав безліч нагород і цінних подарунків, наприклад, золотий іменний портсигар).
Незважаючи на безліч поранень, він не залишав роботу. Був Федір Михайлович і командувачем Харківським військовим округом, і заступником начальника військової пропаганди. І тільки після інсульту був змушений покинути армію. З 1938 по 1941 рік Орлов – заступник начальника одного з відділів артилерійського заводу №1.
У похилому віці застала його Велика Вітчизняна війна. У 63 роки він добровільно з’явився в пункт мобілізації, де отримав відмову – вік уже не той. Але комдив Орлов не був би собою, якби змирився з таким станом справ. Шляхом довгих умовлянь і прохань його обманом записали в ополченці. Так і почався знову його військовий шлях – довелося знову починати з військових низів, адже записали його на посаді рядового.
За короткий термін він дослужився до командувача розвідувальним батальйоном народного ополчення. У боях під Єльнею Орлов був контужений, але залишився в строю, після чого взяв участь у формуванні 160-ї стрілецької дивізії, яку сам і очолив, ставши комдивом.
У 1942 році під Калугою в результаті авіанальоту отримав важке поранення, але менше ніж за півроку відновився і повернувся у стрій. Пішов з військової служби комдив Орлов лише в 1946 році в званні полковника.
Він мав безліч нагород: орденів, медалей і просто пам’ятних подарунків.
Помер комдив Орлов в січні 1954 року.
Особисте життя Орлова
Федір Михайлович одружився на жінці собі під стать. Його дружина, Марія Йосипівна, до закінчення війни ініціювала будівництво танка на всі сімейні заощадження. Новий Т-34 відправився в частину, в рядах якої воювали за Батьківщину їх молодший син, Василь. За час війни цей танк знищив безліч ворожих знарядь і машин.
Старший син комдива Орлова – Володимир – дослужився до звання капітана і загинув у боях під Ленінградом.
Євген, так само, як і старший брат, став капітаном, отримав безліч нагород, в тому числі за взяття Берліна і Праги.
Василь, наймолодший син, отримав посмертно звання Героя Радянського Союзу, не доживши до перемоги всього двох місяців.
Дочка Орлова, Марія, стала льотчицею і закінчила війну в званні підполковника.
Пам’яті командира дивізії Орлова
Іменем комдива названа вулиця на півночі Москви недалеко від Ботанічного саду.
Щороку в День Перемоги учні школи району, в якому розташована вулиця Комдива Орлова, приносять квіти до меморіальної дошки і проводять урочисту лінійку в пам’ять про героя.
У 2003 році танк, побудований на кошти родини Орлових, був відремонтований в Санкт-Петербурзі і встановлено у одній з шкіл Московської області, в якій відкрито музей бойової слави.
